Неділя 8-ма по ЗСД

Nedila 8 po ZSD 3

Святого Володимира

Volodymyr Velykyy 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 178 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Xrystos u slavi 1Ось Жених приходить опівночі, і блажен раб, якого він знайде невсипущим; недостойний же той, що його застане лінивим. Гляди, отже, душе моя, снові не піддавайся, щоб не віддано тебе смерті, ані поза царством не зачинено, але схаменись і заклич: Свят, свят, свят єси, Боже! Богородиці ради помилуй нас. Цей тропар, що його співаємо у перші три дні Великої (Страсної) седмиці, є переспівом притчі про десятьох дів (Мт 25, 1-13) та поучення Христа про постійну потребу чувати (Мт 24, 44-51). Чому саме такі мотиви у Страсний тиждень?

Страсний тиждень звершується Великою п’ятницею, а Велика п’ятниця – це заручини Христа-Нареченого з Церквою-нареченою. Господь заручає собі Церкву своєю кров’ю; віддаючи своє життя за неї, досконало сповнює шлюбний союз – самопожертву заради іншого.

Господь, вмираючи за Церкву, найперше дає їй життя (не була вона живою, так як не мала райського (звершеного, правдивого) життя, а лише земне і в безоднях аду), а давши життя, навіки бере її собі за невісту, тобто незмінно прирікає їй любов і вірність. Не лише Церкві дає життя Христос, але й Сам, померши, по трьох днях повертається до життя, не залишаючи її дітей сиротами (пор. Йо 14, 18). Христос, отже, це Жених, Який спішить заручитися зі своєю улюбленою. Заручини ж ці є страстями і смертю, які переживаємо у Великий четвер та Велику п’ятницю.

Водночас образ Христа-Жениха виносить нас поза межі Великої п’ятниці, яка звершилася в історичному часі, і вводить в останні часи, коли Церква-невіста остаточно ввійде в Царство Небесне, відкрите у п’ятницю Страстей. Царство Небесне – це весільна світлиця, в якій Бог і Церква (Церква – збір усіх людей, що прийняли спасіння у Христі) постійно і незмінно втішаються невимовною і завжди новою любов’ю одне до одного. Коли ж Церква остаточно увійде у цю весільну світлицю? З другим славним приходом Христа. У першому Його приході вона славно заручається з невимовним Женихом, а в другому – навіки увіходить у блаженне життя з Ним.

Коли ж явиться Жених удруге? Опівночі… Тобто тоді, коли найбільше стануть явними діла тих, які творять собою Церкву-наречену – нас усіх. Тоді, коли ми цього не сподіватимемося. Блажен раб, якого Христос-Жених знайде невсипущим, тобто небайдужим, не літеплим, але тим, який постійно зберігає Йому вірність; недостойний же той, що його застане лінивим – розчарованим, збайдужілим і недбалим щодо спасіння. Якщо північ є нормальним часом для спочинку тіла, то дух людини не може мати такої півночі, коли глибоко спить у недбальстві. Гляди, отже, душе моя, снові не піддавайся, щоб не віддано тебе смерті, ані поза царством не зачинено… Заснулий духовно віддає себе смерті, а Царство – весільна світлиця Христа і Церкви – залишається йому недосяжним. Не тому, що Жених не запросив до входу у світлицю, і не тому, що Церква відкинула його як частину себе, а тому, що духовно заснулий добровільно відмовився від весілля, сам зробив себе непричасним до Церкви, а отже, і до її Жениха. Тому тропар закликає кожного, хто молиться ним, схаменутись, побоятись духовного сну, чимшвидше пробудитись, щоби не пропустити час приходу Жениха, щоби не відректися бути Його невістою-Церквою, щоб увійти у весільну світлицю, відкриту древом Хреста у Велику п’ятницю.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia