Преображення ГНІХ

Preobrazhennia 3

Неділя 12-та по ЗСД

Bahatyy junak 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 329 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Sviate Pysmo 1Неділя м’ясопусна, про Страшний суд. Перше послання Апостола Павла до Коринтян 8,8-9,2

8. Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. 9. Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. 10. Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви? 11. Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер. 12. Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа. 13. Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м’яса, щоб не спокушувати мого брата. 1. Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? 2. Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства.

У неділю М’ясопусну, яка є передостанньою неділею перед Великим постом, у читанні Апостола чуємо про споживання страв, а зокрема м’яса. Мова однак йде конкретно про ідоложертовне м’ясо, як це чітко видно з контексту уривку. Що ж таке ідоложертовне м’ясо? Це те м’ясо, яке приносили у жертву ідолам, а потім споживали. Відповідно християнин не міг знати, коли купував м’ясо, чи воно часом не було попередньо пожертвуване ідолам, а також не міг знати це тоді, коли подавали м’ясо до споживи на тій чи іншій гостині. Тут виникало питання: чи можна взагалі християнам споживати м’ясо, якщо є небезпека спожити щось осквернене? Апостол Павло відповідає, що можна, адже ідоли як такі не існують, а отже м’ясо, їм пожертвуване, є пожертвуване нікому, тобто чомусь неіснуючому, а отже не може бути осквернене (пор. 1 Кр 8,4-6). Але, застерігає Апостол, потрібно вважати, щоби не дати нікому згіршення, щоби не стати причиною падіння для слабких. Тобто, об’єктивно можна їсти ідоложертовне м’ясо і гріха в цьому немає. Однак, якщо інші люди, тобто інші християни, вбачають в цьому гріх, тому що слабкі у сумлінні (не мають повноти довір’я до того, що та річ не є гріхом; мають скрупульозну совість), то заради них, тобто в їхній присутності, таке м’ясо не можна споживати. Для того, щоб не ранити їх духовно (адже вони думають, що їсти ідоложертовне – це гріх, а отже, якщо бачать, що їхні побратими-християни їдять це, то приписують у своїй совісті їм це за гріх, а отже фальшиво можуть зробити висновки, що грішити – це допустимо, оскільки інші християни дозволяють собі на гріх). Іншими словами, потрібно жити настільки досконало, щоб не просто не грішити, але щоб навіть не подавати ближнім приводу для гріха. Бо якщо ми знаємо, що щось не є гріхом, але може згіршити чи спокусити інших людей, і чинимо це, то стаємо винні за згіршення, яке даємо немічним. Таким то чином твоє знання (того, що щось не є гріхом) погубить немічного брата, за якого Христос помер, – строго навчає Апостол. А це чимала провина – погубити брата, це провина проти самого Христа. Тому, каже Св. Павло, краще ніколи не їсти м’яса (хоча насправді його можна їсти, як сам він казав попередньо), якщо це моє споживання сприймається іншими як гріх, а отже йде їм на згіршення, а отже губить їх. У кінці уривку бачимо, що Апостол запечатує своє повчання апостольським авторитетом, кажучи, що він – правдивий Апостол, який справді бачив Господа Ісуса і навчений від Нього, а сам факт існування коринтської Церкви також свідчить про це (Св. Павло першим оснував церковну громаду у Коринті).

Сьогодні маємо дещо інші приклади спокушування чи згіршення слабких у вірі, ніж це було в апостольські часи, але суть Павлового повчання залишається та сама: ми не маємо права давати іншим згіршення. З іншої сторони ми не маємо права згіршуватися, тобто брати привід для гріха від того, що інший, практикуючий християнин чи навіть духовна особа, чинить реальний чи уявний гріх. Якщо інший чинить гріх чи щось, що ми фальшиво уважаємо за гріх, ми не маємо жодного права сказати собі: «Якщо цей так чинить, то і мені можна». Ніколи. Ми сьогодні кажемо, що багато людей згіршуються поведінкою духовенства і тому не приходять до храму на літургійну молитву. Або не приходять тому, що згіршуються поведінкою тих, які щонеділі присутні у церкві. Мусимо пам’ятати, що ті, які згіршуються, є завжди слабкими у вірі. Іншими словами, вони не зможуть оправдатися перед Богом тим, що хтось їх згіршив, адже вони самі відповідальні за те, що їх віра настільки слабка, що на неї мають вплив згіршення. Але також мусимо пам’ятати, що ми не маємо права згіршувати інших, тому що також не зможемо оправдатися перед Богом тим, що ми не грішили супроти братів. Те, що ми даємо приводи до згіршення, є гріхом. Мусимо завжди пам’ятати, що наша свобода не повинна стати причиною падіння для слабких, а й самі ми не маємо права бути слабкими у вірі, падаючи у гріх від того, що інші чинять те чи інше.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia