Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Неділя 24-та по ЗСД

Nedila 24 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 250 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Відвідини Мудреців зі Сходу

Мт 2,1-12

I. Читання (Lеctio)

Перші дві глави Євангелія від Матея називаються Євангелієм дитинства; вони є вступом до всього Євангелія Матея. У першій главі Ісуса представлено як Сина Давидового і Сина Божого, Спасителя свого народу; в другій главі міститься символічне оголошення про місію між поганами, а також про спасаюче страждання, яке принесе остаточне визволення від рабства гріха і смерті. У самому центрі вступу Євангелія від Матея (перших двох глав) міститься розповідь про об’явлення Христа поганським народам.

1. Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу.
Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім. Вифлеєм – дослівно з єврейської мови означає «дім хліба». Це маленьке містечко, яке знаходиться десь біля восьми кілометрів на південь від Єрусалиму. Вифлеєм було місцем народження царя Давида (пор. 1 Сам 16,1).
За днів Ірода царя. Ірод, званий Великий, був царем Юдеї. Він був коронований на царя юдейського в Римі і після того мав завойовувати собі царство зброєю. Євреї його ненавиділи, незважаючи на те, що на догоду їм він перебудував єрусалимський храм з великою пишністю. Ірод був дуже жорстокий і не перебирав нічим з метою зміцнити за собою царство. Він стратив брата своєї дружини, тестя, тещу, трьох синів і багатьох інших осіб, підозрюючи їх у змовах проти себе. Жив у постійному страху і переживанні за своє царство, і дуже боявся, що одного дня прийде його суперник і посяде його трон.
Мудреці зо Сходу. Мудреці представляють поган, які проваджені мудрістю (знанням), шукають і знаходять Еммануїла – з нами Бога. В грецькій мові на окреслення мудреців вжито термін «магоі», що українською мовою можна було б дослівно так і перекласти – маги. Однак це не були маги в сенсі ворожбитів, чарівників. Євреї, які добре знали Тору (П’ятикнижжя), ставилися до магії та ворожбитства з великою відразою, і, звичайно, ніхто в Єрусалимі не хотів би з кимось таким розмовляти. Якщо ці мудреці були прийняті царем Іродом, первосвящениками і рабинами, то це тому, що вони виявилися серйозними мудрецями, що мали гідні уваги, серйозні наміри.
Отже, слово «маг» означає учений, філософ, мудрець. Євангелист Матей, називаючи магами поган зі Сходу, хоче підкреслити, що вони таємничим чином, завдяки природним явищам та праці власного розуму виявили, що в Ізраїлі має народитися незвичайний Цар.
Отже, мудреці зо Сходу були вченими і в той же час поганськими священиками, походили правдоподібно з Персії. Існує цікаве передання з 614 року по Христі, коли Святою Землею прокотилося спустошливе нашестя персів. Було зруйновано багато храмів і вбито десятки тисяч християн. Коли загарбники зупинилися перед Костянтиновою базилікою Різдва Христового у Вифлеємі, то побачили над входом до базиліки мозаїку, на якій було зображено мудреців, що віддають пошану Дитяті. Загарбники з подивом виявили, що мудреці були зодягнені в перські шати. Завдяки цьому базиліка з ІV століття збереглася до сьогоднішнього дня, хоча мозаїка на фасаді давно вже не існує.

Прийшли в Єрусалим і спитали: 2. Де цар юдейський, що оце народився?
Природні знання, що опираються на філософії і вивченні природи, приводять мудреців до історичного місця об’явлення Бога, до Єрусалиму, де живе народ, який має досвід подібного об’явлення і священні книги – слово Боже.
Питання «де» вносить у їхнє життя динамізм пошуку, чинить їх паломниками, які запитують про сенс життя, про місце, де можна його знайти. Питаючи про Царя-Месію, по суті вони запитують про Бога, якого Месія уособлює: де Господь, Якого ми повинні і хочемо зустріти? Прибульці зі Сходу запитують, «де є», щоби взяти участь в Його народженні.
Бо ми бачили його зорю на сході.
Мудреці займаються дослідженням руху зірок і вимірюванням часу, ставлячи питання про сенс часу і спостережуваних явищ: «що означає те, що ми бачили?»
Зірка, що сяє вночі, є символом світла природного пізнання, яке просвіщає розум дослідника. Тим не менш, світло зірки – хоча становить важливий направляючий елемент – не усуває навколишньої темряви ночі, а лише повідомляє про появу сонця, денного світла. Подібно є з природними знаннями людини, яка вже щось знає і розуміє, але ще більше в її розумі появляється запитань і незнання, тому шукає більшої правди, очікує світла божественного об’явлення.
Й прийшли йому поклонитись.
Спостережений знак (зоря) спонукає мудреців вирушити в пошуки повної правди. Не задовольняються тим, що вони знають, не є в’язнями власного знання, залишають свої безпечні доми і місця праці та йдуть назустріч Правді, яка об’являється.
Збулося в такий спосіб пророцтво Ісаї, спрямоване до Єрусалиму: «Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою! Бо темрява окриває землю, і темнота народи, а над тобою Господь сяє: слава його з’явилась над тобою. Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску (Іс 61,1-3).
У зв’язку з цим пророцтвом в народній побожності склалося враження, що мудреці були царями. Завдяки згадці про те, що вони принесли три дари, вже традиційно говоримо про «Трьох Царів».
Поклоніння в біблійній мові є жестом прослави (віддання честі) Богу (Мт 4.10: Господу, Богу вашому, будуть поклонятися; 14,33; 28,9.17). Мудреці (маги) перші з людей віддають Ісусові божественну честь (поклін, пошану)!

3. Почувши це, цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.
Для Євангелиста Матея Ірод є царем Юдеї (пор. ст.1), але не царем євреїв, як Ісус. Підкреслюючи страх Ірода і всього Єрусалиму, євангелист вже заповідає відкинення єврейським народом Ісуса як Царя, що остаточно довершиться під час судового процесу над Ісусом (Мт 27,22 і далі). Ірода лякають звістки про народження передбачуваного суперника, претендента на його царський трон. Крім того, євреїв тривожив факт, що поганські прибульці знають про народженого Царя-Месію більше, ніж вони самі, і що вони прийшли вже Йому вклонитися, тоді як сам Єрусалим про це нічого не знає! Вони чекали Його від віку, а коли Він прибув, вони не в змозі Його прийняти.

4. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися.
5. Вони йому сказали: У Вифлеємі Юдейськім, бо так написано пророком:
Найвищі релігійні авторитети в Ізраїлі вказують на Писання Пророків як на джерело об’явлення, яке говорять про місце народження Месії (пор. Міх 5,1 і далі). Вражаюче, що хоча вони і знають Писання, однак не слідують за ним. Не слухають Слова Божого, воно їх не зворушує! Ставляться до Слова Божого як до звичайного знання! А однак Вифлеєм знаходиться так близько, всього за 8 кілометрів від Єрусалиму.

6. І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.
Вифлеєм був насправді маленьким, не дуже значним юдейським містечком, яке не могло бути в жодному порівнянні з Єрусалимом, де знаходилася Святиня і палац Ірода. Щойно після народження Ісуса Вифлеєм буде піднесений Богом. Бог вибирає те, що мале і незначне в очах людей. Його любов звертається до того, що найслабше (Втор 7.7, 1 Цар 16,11; 1 Кр 1,26 і далі; 2,8).

7. Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з’явилась.
Ірод у зрадливий спосіб хоче послужитися знаннями первосвящеників (де?) і мудрістю мудреців (коли?), щоб здійснити свій безумний план знищення передбачуваного суперника, що мав би загрожувати його становищу. Він хоче використати для цієї мети навіть Боже Слово, але насправді Провидіння Боже використає його (Ірода) – незважаючи на його злу волю – щоб направити мудреців до Вифлеєму.

8. і відіслав їх у Вифлеєм, кажучи: «Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись».
9. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко.
Чому зірка знову з’являється і далі провадить мудреців, коли вони вже отримали від первосвящеників точний «адрес» Дитяти? Якщо зоря є символом людського розуму, який шукає правди, то євангелист хоче сказати, що роль розуму не закінчується після отримання божественного об’явлення. Розум, просвічений вірою, є необхідний, щоб провадити людину до зустрічі з Ісусом.

10. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою.
Першою реакцією мудреців при знайденні місця, де перебуває Ісус, була їх велика радість, яку Матей описує гарним семітських висловом: зраділи радістю вельми великою. Радість – це є «запах» Божої присутності. Де Бог, там і радість. Мудреці досягли мети довгих пошуків, вони знайшли свій скарб, яким є живий Бог (пор. Мт 13,44; 28,8 і далі).

11. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.
Знову, в третій раз, з’являється у тексті дієслово поклонитися (2.8.11), яке дослівно в єврейській мові означає впасти на обличчя перед Богом, Який об’являється, і то лише перед Ним (пор. наприклад: Бут 22.5, Вих 24,1; Пс 138,2). Мудреці (погани) дійшли до божественного поклоніння Дитяті та Його Матері.
Відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.
Що є скарбом людини? Матей каже, що з цим скарбом ототожнюється серце людини (пор. Мт 6,21, 12,35, 13,52). Мудреці складають Ісусові три символічні подарунки (дари), які виражають їх самих:
- Золото – символ земного (видимого) багатства, власних володінь;
- Кадило (пахощі) – символ духовного (невидимого) багатства: бажання Бога і молитви, яка піднімається до Нього (Пс 141,1 і далі);
- Миро – це мазь для ран, ліки від людського болю.
Таким чином, представники поганських народів складають Ісусові як Богові в дар усе, що становить фундамент їхнього існування: плоди власної праці, свої прагнення і терпіння (страждання, болі).
В золоті, принесеному Христу, бачили також вказівку на Його царську гідність, в ладані (кадилі) – шанування Його як Бога, а в мирі – вказівку на смерть Його як людини.
В той же час, ця сцена виражає вхід Сина Божого в існування людини з її слабкістю, стражданням, терпінням і проминанням, з її прагненнями і складностями. Ісус об’являє себе як Еммануїл – з нами Бог – Який зазнав всього, що становить долю людини, приймаючи людський стан (пор. Мт 1,23).

12. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.
Сон виявився для мудреців важливішим знаком від Бога, ніж слова Ірода. Та інша дорога, якою повертаються до себе, вказує, що вони самі стали іншими (змінилися). Зустріч з Богом їх глибоко змінила. Знаком цієї переміни є саме те, що вони почали безпосередньо чути Бога, Який говорить до них, подібно як уві сні до Йосифа. Так само, як чоловік Марії, мудреці отримують вказівки щодо подальшого свого шляху (див. Мт 1.20; 2,13.19.22). Ідучи новою дорогою, дозволяють провадити себе Богові, Який говорить до них, як колись до Авраама.

IІ. Розважання (Meditatio)

Віра є дорогою неустанного пошуку Христа, і на тій дорозі ми не можемо зупинятися. Будь який духовний застій означає повернення назад і призводить до смерті живої віри.
Зоря, за якою йшли мудреці, ясніє також і сьогодні перед духовними очима людей, які шукають Істини і Любові. Ця істина сама об’являється їм і хоче відкрити собі шлях до серця кожної людини. У чому ж тоді проявляється динамізм, що «привів в дію» євангельських мудреців і допровадив їх до Ісуса?
1. Першим чинником, що спонукав мудреців покинути свої зручні будинки і відправитися в духовну подорож, був, безсумнівно, голод живого Бога, сильне бажання Істини, защепленої в серці людини.
2. Це бажання привело їх до зусилля в пошуку знань і мудрості через дослідження та вивчення створеного світу, в межах власної культури і релігії, в яких є посіяні насіння Істини.
3. Ця природна (земна) мудрість, світло розуму, символом якого є вифлеємська зоря, привела їх до зустрічі з історичним Об’явленням Живого Бога, Який говорив на протязі віків до конкретного народу, в конкретному місці – в Єрусалимі, в землі юдейській. Бог дав Ізраїлю своє слово через його власну історію, Закон Завіту і Писання Пророків.
4. Боже Об’явлення і надія на спасіння є завжди спрямовані до конкретних людей, одні з яких – як Симеон і Анна – чекали спасіння Ізраїля і просвіту поган (пор. Лк 2,25-32), а інші «знають, але не йдуть», говорять, але самі не роблять – як книжники і фарисеї – або навіть хочуть викривлено використати слово Боже в своїх інтересах, як Ірод. Мудреці вміють питати про Ісуса, і знаходити відповідь, навіть у людей байдужих і ворожих до Нього.
5. Завершенням їхньої дороги є вхід у дім (Вифлеєм – дім хліба), в якому є Ісус із своєю Матір’ю, і де вони можуть поклонятися Йому і запропонувати Йому в дар самих себе. Цей дім символізує Церкву, живу спільноту, зібрану навколо Марії і Апостолів (пор. Ді 1,12 і далі; 2.1).

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia