Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Св. Архистра. Михаїла

arhystratyg myhajil

Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 268 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

 Народження Ісуса Христа

Мт 1,18-25

 

I. Читання (Lеctio)

18. Народження Ісуса Христа відбулося так:
Народження – Євангелист Матей вживає термін “генезис” (народження, походження, початок), маючи на увазі початок створення, описаного в Книзі Буття (Бут 2,4; 5,1; 6,9). Хоче нам сказати, що народження Ісуса є початком нового створіння.
Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа.
Згідно з єврейською традицією, весілля відбувалося в двох етапах: перший – полягав на заручинах, що мали юридичну силу і робили наречених вже чоловіком і жінкою, хоч жили вони ще окремо. Невірність нареченої вважалася перелюбом (Втор 22,23 і далі). Після кількох місяців наступав другий етап весілля: урочисте переведення молодої до дому чоловіка. Марія завагітніла саме в період між першим і другим етапом: між підписанням шлюбного контракту та замешканням в домі Йосифа.

19. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити.
Євангелист Матей підкреслює, що Йосиф був людиною справедливою (праведний), що в біблійній мові означає, був сповнений поваги до Бога, завжди вірний Його Закону. Вірність Богові вимагає не раз героїзму, наприклад як у випадку Іова (Йов 1,1; 2,3), і великої відваги, наприклад у Товії (Тов 7,6). Вірність Богові поєднується з чутливістю людини до страждань інших та сміливим захистом бідних і пригноблених.
Йосиф знаходиться у важкій та болючій ситуації: з одної сторони не бачить можливості замешкати разом з Марією і визнати Її дитину за свою, з другої ж – не хоче завдавати Їй болю, шукаючи правду і відстоюючи свої права. Вжите тут слово «ославити» є багатозначне. Може означати винесення даної ситуації на загал громадської думки, знеславлення (ославлення), а також дослідження, вияснювання правди. Йосиф стоїть перед певною таємницею, яку не може зрозуміти; і в той же час не є схильний до того, щоб підозрювати дружину в подружній зраді. Тому приймає найкраще рішення, яке, згідно з своїм розумінням, може прийняти: не хоче проводити формальне розлучення, яке було би пов’язане з принизливою для Марії процедурою і визнання Її винною в перелюбстві, але вирішує таємно розійтися з Нею.

20. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому уві сні й мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа.
Коли після інтенсивних роздумів над складною ситуацією Йосиф прийняв найбільш відповідне на свій розсуд рішення, він отримує об’явлення таємниці, світло згори, яке повністю змінює його життєві плани. Слово від Бога («ангел Господній з’явився»), приходить до нього в таємничий і делікатний спосіб, вимагаючи від нього великої віри і духовної чутливості.
Йосифе, сину Давида… Це єдиний текст у Новому Завіті, в якому титул «Син Давида» відноситься до когось іншого, аніж самого Ісуса. В такий спосіб Бог пригадує покірному теслі з Галилеї (Мт 13,55) про його царське походження і усвідомлює його, що в Божому плані він має сповнити надзвичайно велику роль. Саме завдяки йому Спаситель буде включений до царського роду Давида, як Той, Хто виконає всі месіанські пророцтва (пор. 2 Сам 7,12 і далі; Єр 33,17). Ісус, законний син Йосифа, не є його біологічною дитиною, але плодом діяння Святого Духа, Божим Даром, який перевершує всякі людські очікування і будь-які природні здібності людини це зрозуміти. Як колись діяння Духа супроводжувало початок творіння (Бут 1,2), подібно Його творча сила дає початок новому створінню, яке є ділом Бога, а не людини.

21. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх».
Йосиф має дати Синові Марії ім’я, що є рівнозначним визнати Його за свою власну дитину. Важливо, що Йосиф дав йому ім’я не на свій власний розсуд, але ім’я, призначене і вказане Богом. Ім’я є унікальним вираженням таємниці людини, її особистості (ідентичності) і покликання, подателем яких є сам Бог, тому надання дитині імені, об’явленого Богом, а не вибраного самими батьками, виражає покірну свідомість батьків, що дитина є Божим даром і що вони мають виховувати її так, щоби вона в своєму житті виконувала Божі плани, а не задуми чи амбіції власних батьків. Подібну поставу приймають також батьки предтечі Ісуса Христа – Захарій і Єлизавета (Лк 1,13.60.63). Етимологія (походження) імені Ісуса вказує на місію, яку Він має виконати: Єшуа означає Бог є спасителем. Колись Давид та інші провідники Ізраїля визволяли (спасали) свій народ від зовнішніх ворогів. Ісус однак має виконати остаточне визволення (спасіння) людей від чогось важливішого, ніж зовнішні вороги: визволення з неволі гріха.
Свій народ. Його народом буде не лише Ізраїль, згідно з тілом, але народ у ширшому значені – Церква, яка буде складатися з навернених євреїв і поган.

22. А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком:
23. «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог».
Ось, діва матиме в утробі й породить сина… Цитата з Старого Завіту з пророцтва Ісаї (Іс 7,14) вказує на конкретний момент в історії монархії Давида, коли Єрусалим був занятий сирійсько-єфраїмськими військами (2 Цар 16; Іс 7,1-6). Дні тривання династії Давида здавалися вже пораховані, тому стривожений цар Ахаз відправив вірнопіддане посольство до могутнього царя Ассирії з благанням про порятунок: «Я раб твій і син твій. Прийди і вирятуй мене з рук царя Араму і з рук ізраїльського царя». Тоді пророк Ісая іде до Ахаза із застереженням, щоб він шукав порятунку не в політичному союзі з поганським правителем, але в Бозі, Який є вірний обіцянці, даній Давидові. Щоб зміцнити царя в надії і послусі Богові, пророк оголошує знак: молода дружина Ахаза незадовго народить йому сина як запевнення і сповіщення про тривання і продовження його династії. Цар дав пророкові відповідь, яка звучала дуже богобійно, що він не хоче просити про знак з гори, щоб не піддавати Бога випробуванню («не буду спокушати Бога» (Іс 7,12)). Насправді, однак, йшлося про те, що цар, який ніколи не був слухняним Богові, і відкрито займався ідолопоклонством (2 Сам 16,2-4), вже був вислав посольство до ассирійців і не збирався міняти своїх, вже прийнятих, планів.
Звертаючись до даного пророцтва, Матей показує, що воно не сповнилося остаточно в дні Ахаза, але це його повне здійснення пов’язане з приходом на світ Ісуса, народженого від Діви (пор. Лк 1,27.34).
Еммануїл. Символічне ім’я Еммануїл (з єврейської мови означає «З нами Бог») відображає те, в який спосіб відбудеться спасення людей: через Божу присутність з нами в найглибшому сенсі цього слова, як під час земної діяльності, так також після воскресіння, в історії Церкви, і аж до кінця віку (Мт 18,20; 26,29; 28,20).
Йосиф, законний батько Ісуса, правдивий син Давида, має зовсім інший дух, ніж віроломний цар Ахаз: це праведна людина, ідеально слухняна Богу, піддана Божому проводові, покірна незрозумілим Божим намірам. Стає свідком Ісуса-Месії та повірником Божого плану спасіння.

24. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку;
25. та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім’я Ісус.
Прокинувшись від сну… У буквальному сенсі: підвівшись (піднявшись, повставши) зі сну. Цей дієприкметник вказує на воскресіння (пор. Мт 26,32; 20,19). Завдяки світлу об’явлення згори і завдяки своєму послуху цьому об’явленню народжується (постає) новий Йосиф. Виходить (прокидається, підводиться, воскресає) з великої темряви, його життя вже буде неустанним послухом Богові і вірним виконанням Божої волі. Євангелист Матей підкреслює цей досконалий послух Богові певною літературною схемою:
не бійсь узяти Марію, твою жінку (с. 20), – він прийняв свою жінку(с. 24);
ти даси йому ім’я Ісус (с. 21) – і він дав йому ім’я Ісус (с. 25).
Цей досконалий послух Богові, що вимагає великої пильності і мужності, не був лише одноразовим актом, але постійною поставою, що підтверджується в подальших епізодах, описаних в другій главі Євангелія від Матея (пор. Мт 2,13-14.19-21.22).

Та не спізнав її… Йосиф не спізнав Марію (дослівно: не знав її, Бут 4,1) в сенсі подружнього співжиття аж до народження Ісуса. Дане речення в жодний спосіб не вказує на те, що подруги мали потім нормальне подружнє співжиття, тому що, вжита тут грецька частка аж (heos) не містить в собі ідеї границі, що перериває попередній стан або дію.

 

IІ. Розважання (Meditatio)

Йосиф не в змозі зрозуміти подій, що відбуваються в його житті без надприродного світла, яке випливає з Писань (Старого Завіту) і без об’явлення, отриманого в особистий спосіб через Ангела Господнього. Завдяки одному і другому може зрозуміти цю абсолютно нову, божественну дійсність, що в Ісусі Бог є присутній з нами, Спаситель і Господь.

Йосиф є людиною справедливою, яка має бачення життя і подружжя відповідно до Божих заповідей, та все ж відкритий на вражаючу новизну Божого промислу, що йому об’являється. Не отримує жодного дивовижного знаку, не бачить ніякого об’явлення Бога, тільки чує слово і йде за ним. В Євангелії не записано жодного слова, яке сказав би Йосиф, та Матей виразно підкреслює, що постійний діалог Йосифа з Богом полягав на слуханні і вірному виконанні волі Божої. «Так» святого Йосифа було сказане не якимись гарними словами, але життям і ділом. Сказане Богові «Так» змусило Йосифа тікати в Єгипет, терпіти переслідування, захищати від смерті народженого у Вифлеємі Спасителя. Його батьківській турботі Бог довірив свої найбільші скарби: Ісуса і Марію. «Без слів можна стати святим, без діл – ні».

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia