Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 246 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

 

Родовід Ісуса Христа

Мт 1,1-17 
Український текст взятий за перекладом І. Огієнка

 

Важливою ціллю родоводу Ісуса Христа є включення Ісуса в історію ізраїльського народу.
Родовід (генеалогія) підкреслює людську природу Ісуса, його приналежність до людської історії.
Матей подає на початку родовід Ісуса, щоб довести, що Ісус справді є Месія.
 
1. Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового:
Євангеліє від Матея починається родоводом Спасителя, який міститься з 1-го стиха по 17. У слов’янському перекладі замість «родовід» подано «книга родства». У грецькому – біблос генесеос (biblos geneseоs). Біблос – означає книга, а генесеос (або генезис) – це слово, яке не завжди перекладають на сучасні мови. Тому воно перейшло в деякі сучасні мови без перекладу – генезис. Слово «генезис» означає не стільки народження, скільки «походження», «виникнення». Взагалі воно означає порівняно повільне народження, більш процес народження, ніж самий акт, і в слові мається на увазі зародження, зростання і остаточна поява на світ.
Родовід – домінуючим є дієслово «породити», тобто передавати життя. «Породити» в біблійній мові означає «творити через Бога», «творити в імені Бога». Родовід показує, що життя, яке передається є знаком Божого благословення. 
Ісус – означає «Бог-спасає». Спасе народ свій від гріхів їхніх (Мт 1,21). Ім’я вказує на ідентичність особи, на її покликання і її місію.
Христос – з грецької мови означає «помазаний», як «Месія» в єврейській мові вказує на царя, який був поставлений через помазання. Вибраний народ очікував обіцяного Богом царя, Месію, який мав визволити народ від всякого рабства і утиску (пор. 2 Сам 7,1-17).
Син Давида – оскільки син Давида, Христос є очікуваний Ізраїлем. Месія походить з вибраного народу, але одночасно є даром для цього народу.
Син Авраама – оскільки син Авраама, Христос є також неочікуваним даром для всіх народів. Авраам є поганином і першим хранителем обіцянки даної Богом для всіх народів, а також є тим в якому будуть благословенні всі діти Адама (Бут 12,3).
Отже, Родовід (генеалогія, походження) є осяяний подвійною обіцянкою Бога: Давидові і Авраамові.
Родовід визначає ідентичність Ісуса Христа. Він є «сина Давида, сина Авраама». Син Давида – це відповідь на очікування євреїв. Син Авраама – це є джерелом благословення для всіх народів. Юдеї і погани бачать в Ісусі сповнення усіх їхніх надій.
 
2. Авраам породив Ісака, а Ісак породив Якова, а Яків породив Юду й братів його.
Авраам, Ісаак, Яків – це є три отці Ізраїля. Не вистачає чотирьох жінок (матерів): Сари, Ревеки, Лілі і Рахилі – усі безплідні, окрім Лілі. Замість цих жінок бачимо чотири жінки чужоземки, які входять в історію Ізраїля – яка є символом кожної історії (число чотири означає цілковитість, сукупність), яка зближується з Ізраїлем і його спасінням.
 
3. Юда ж породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома, а Есром породив Арама.
Тамара – це жінка арамейка (поганка). Юда, син Якова, мав трьох синів: Ера, Онана і Шела. Тамара була жінкою Ера, але від нього не мала дітей, тому що Ер «був лихий в очах Господніх, і Господь убив його». Тоді Юда дав Тамарі другого свого сина Онана, але Господь і його убив тому, що не добре поступив перед Господом. Третього свого сина Юда побоявся дати Тамарі за чоловіка і вигнав Тамару, боячись, щоб і третій його син не помер. Тамара не маючи потомства чинить гріх: прикидаючись повією підступно спонукає свого тестя Юду стати її матір’ю. Тамара народжує від Юди близнят: Фареса та Зара (пор. Бут 38,1-30). Історія спасіння переплітається з людським горем, підлістю та хитрістю. Жодна подія, навіть сумна і дуже заплутана, не є чужою для Месії. Бог не є вибагливий (примхливий). Любить це людство, тому що воно його.
 
4. А Арам породив Амінадава, Амінадав же породив Наассона, а Наассон породив Салмона.
5. Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея.
Рахав – це також жінка поганка, хананейка, повія з Єрихону. Допомагає ізраїльтянам війти в Обіцяну Землю (пор. ІН 2,1-21).
Рут – це жінка поганка, моавітянка. Хоч залишилася вдовою ще дуже молодою, однак залишає свій дім, щоб розділяти долю своєї тещі єврейки (Рут 1,16-18). Книга Рут розповідає чудову історію, сповнену духа відкритості, жертовності та одночасно довіри в Боже провидіння.
 
6. А Єссей породив царя Давида, Давид же породив Соломона від Урієвої.
Урій – за походженням хитит, був старшим у війську Давида. Давид убив Урія бажаючи забрати собі його жінку Ветсавію (пор. 2 Сам 11-12; Пс 50). Це є сумна історія перелюбства пов’язана з вбивством, зрадою, підлістю та всякого роду обману проти свого підданого, який був вірним аж до кінця.
Перша серія імен, – що починається від Авраама, який вірить в обіцянку, і завершується Давидом, якому був обіцяний Месія, проходячи через рабство і звільнення з Єгипту, вхід в обіцяну земля, її здобування і поселення там, – це є золота епоха в історії Божого народу.
 
7. Соломон же породив Ровоама, а Ровоам породив Авію, а Авія породив Асафа.
8. Асаф же породив Йосафата, а Йосафат породив Йорама, Йорам же породив Озію.
9. Озія ж породив Йоатама, а Йоатам породив Ахаза, Ахаз же породив Єзекію.
10. А Єзекія породив Манасію, Манасія ж породив Амоса, а Амос породив Йосію.
11. Йосія ж породив Йоякима, Йояким породив Єхонію й братів його за вавилонського переселення.
Вавилонське переселення. Друга серія чотирнадцяти поколінь (генерацій), в якій бачимо численних царів (здебільшого невірних Божому завіту), закінчується викоріненням з «землі». Це була історія могутніх та всесильних управителів, які часто були глухими на голос пророків, які кликали їх до навернення. Звідси розпочинається вигнання до Вавилону вибраного народу, розпорошення його дітей, які не вміли жити в згоді та братерстві.
Вавилон – це місто змішання, тобто змішання чистого і нечистого, святого і не святого. Господь показує шлях, і показує падіння народу Божого на протязі усього шляху його.
 
12. А по вавилонськім переселенні Єхонія породив Салатіїля, а Салатіїль породив Зоровавеля.
13. Зоровавель же породив Авіюда, а Авіюд породив Еліякима, а Еліяким породив Азора.
14. Азор же породив Садока, а Садок породив Ахіма, а Ахім породив Еліюда.
15. Еліюд же породив Елеазара, а Елеазар породив Маттана, а Маттан породив Якова.
16. А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос.
Йосиф, муж Марії. Йосиф, чоловік Марії, не був батьком (не народжує) Ісуса. Йосиф приймає Ісуса як дар, який Отець дає йому через Марію.
З якої народився Ісус. Ісус «народився»: підкреслюється, що через Марію, тим хто народжує (породив) є сам Бог.
 
17. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида чотирнадцять поколінь, і від Давида аж до вавилонського переселення чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа поколінь чотирнадцять.
Ми бачимо три етапи по чотирнадцять поколінь. Що це таке? Перший етап – чотирнадцять поколінь від Авраама до Давида. Хто такий є Авраам в біблійній мові? Це батько народів віри. В Авраамі відродження віри. Період від Авраама до Давида це період підйому віри. Авраам отримав обітницю: «В тебе буде нащадків, як піску морського, як зір на небі». В тебе буде... Авраам цього ще не бачив він узрів це пророцьким оком, він це узрів у майбутньому як пророк Господній, але це сталося в Давиді. Це сталося тоді, коли була створена держава Ізраїль, коли внесений був ковчег Заповіту в Єрусалим, коли все було готово для побудови храму, коли дійсно держава Ізраїль стала міцною. Воцарилась віра.
Отже, перший період від Авраама до Давида – чотирнадцять поколінь. Чому чотирнадцять? Що таке чотирнадцять? Чотирнадцять число символічне. Мова не йде тільки про буквальні покоління. Що таке чотирнадцять? Це сім додати сім. Саме число чотирнадцять нічого не означає, але це сім помножене на два. Сім – це число гармонії Господньої, це число Божої повноти. Сім кольорів в райдузі, сім нот гармонії, сім днів в тижні, і це не даремно. Це гармонія, це оптимальне число Господнє. Так от сім і сім – це виконання волі Божої, програми Господньої.
 
Отже, три етапи:
Від Авраама аж до Давида – чотирнадцять поколінь – це воцаріння віри в Ізраїлі. Від відродження до воцаріння.
Чотирнадцять поколінь, від Давида аж до вавилонського переселення – це період занепаду віри, випробовування віри, падіння.
Чотирнадцять поколінь від Вавилону до Христа – це період відродження, воскресіння віри. 
 
 
Поколінь же всіх було … чотирнадцять. Ісус є повнотою життя. Євангелист подає історію родоводу в трьох серіях по чотирнадцять поколінь. Це має символічне значення. Три є число божества. Чотирнадцять: два рази по сім (14 = 7х7). Сім є числом досконалим, числом повноти. За допомогою цієї символіки Матей висловлює переконання ранніх християн, що Ісус з’явився саме у час призначений Богом. З Його приходом історія сягає своєї повноти.
Три рази по чотирнадцять рівняється (є однакове) шість разів по сім. Число 7 є числом Бога, досконалістю; число 6 є числом людини, недосконалої і покликаної осягнути свій відпочинок в 7 – осягнути свою досконалість в Бозі.
Число вказує на певний порядок (продуманість, розумність). Історія не є випадковою: має свій розвиток і цілеспрямованість.
Родовід показує і підтверджує, що Ісус Христос є сповненням історії Ізраїля, в Ньому сповнилися всі пророцтва і очікування Старого Завіту, отже Він є  правдивим обіцяним Месією. Ісус є Сином Божим, який приймаючи на себе гріховне тіло, дає спасіння кожному гріховному тілу.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia