Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 147 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Про молитву
Мт 6,5-8

5. А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
6. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.
7. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані.
8. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.

 

I. Читання (Lеctio)

5. А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри, що люблять навидноті молитися по синагогах та на перехрестях, щоб показатися людям. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.

А коли молитеся, не будьте як ті лицеміри. Лицемір зазвичай використовує все, навіть Бога, для того, щоб здаватися добрим перед людьми. Ще глибшим видом лицемірства є намагання видаватися неправдивим перед самим Богом.

що люблять навидноті молитися. Лицемірна людина може справді любити молитися, але на очах інших. Ця молитва тоді стає об’явленням самого себе, але не Бога. Якщо людина молиться нелицемірно, то об’являє славу Божу, якщо лише на показ людям – об’являє свою славу між людьми. Таким чином навіть у розмові з Богом людина шукає не Його, а власну вигоду, шукає своє «я». Її правдиве «я» проте знаходиться в Бозі, Якого вона не шукає.

 

6. Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату. У кожній людині є місце сокровенне, те, яке є заховане від зору людей. У цьому сокровенному місці, у глибині свого серця, людина є самою собою, є собою перед Богом. Серце є наче вікном на Бога, від Якого бере початок людське «я». Молитва має своє властиве місце власне в сокровенності серця, де людина є самою собою.

зачини за собою двері… Після того, як людина ввійде у своє серце, повинна зважати на двері серця. Двері повинні бути відкриті лише для Бога, Який стоїть і стукає (пор. Од 3,20). Після того, як увійде до серця Бог, нікому більше двері не можуть відчинятися. Щасливою є та людина, яка увійшовши до свого серця і відкривши його Богові, закриває його двері і залишається там. Ми ж натомість дуже часто виходимо з серця, не перебуваємо у його глибині з Богом. Для того, щоб серце було відкрите для Бога, людина сама повинна перебувати у своєму серці, щоб могти його відчинити. Але дуже часто кожен з нас є поза своїм серцем, обплутаний безліччю турбот і хвилювань, які не дають увійти у серце.

Отець твій, що бачить таємне... Молитися не означає щось робити, але перебувати під поглядом Того, Хто бачить таємне, молитися означає бачити, як Бог мене, як своє творіння, бачить.

віддасть тобі… Бог віддає синівство тим, хто не шукає віддачі, сповнює своєю славою того, хто не шукає слави людської. 

 

7. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані.

А коли молитесь, не говоріть зайвого. Нема жодної потреби говорити багато, якщо у цих словах не криється нічого. Молитва є розмовою, є діалогом, а не монологом. Молитися означає намагатися подобатися Тому, з Ким розмовляємо, а не подобатися собі і шукати своїх інтересів.

як ті погани… Погани не знають Бога, говорять до Того, Кого не знають, тому і говорять зайве.

будуть вислухані… Дуже часто, коли людина молиться, вона хоче, щоб Бог її вислухав. Насправді це людина повинна вислухати Бога. Люди часто очікують, що Бог задовольнить якісь потреби, що їх цікавлять, в той час як самі не цікавляться Богом, Якого просять. 

8. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього.
Бог, як люблячий Батько, завжди знає, що потрібно Його дітям. І знає, і може, і хоче дати. Проблема є в тому, що людина насправді не знає того, що їй потрібно і просить того, що не потрібно. Але все ж добрим є звертання до Бога з проханням, навіть якщо з проханням некорисним, адже важливим є вже саме звертання до Бога. Адже дитина, коли просить чогось, навіть шкідливого, не звертається до людини чужої, але до мами чи батька. Власне саме звертання до Бога з довір’ям і любов’ю є суттю молитви.

Якщо людина просить чогось в Бога, і цього, всупереч своїй щирій молитві не отримує, повинна пам’ятати, що Бог знає, що їй потрібно і дає лише те, що потрібно, те, що буде їй на користь. Не можна проте оправдувати відсутність молитви тим, що Бог і так знає, що потрібно, а отже, не варто Його про це просити. Бог не діє у насиллі, Він хоче, щоб ми, як діти, звертались до Нього з проханням.

 

IІ. Розважання (Meditatio)

Молитися означає бути тим, ким людина є по своїй природі, означає визнавати себе творінням, яке має потребу у Творцеві. Молитися означає відкривати себе на Бога, стояти перед Ним. Коли людина стоїть перед Богом, вона є самою собою, якщо ж вона перебуває далеко від Нього, то вже не є собою, є далекою від самої себе.

Молитися водночас не означає говорити про Бога, але саме говорити з Ним. Без молитви не мислиться віра, вона втрачає свій сенс. Власне молитва є перебуванням з Богом, до якого стремить попровадити віра. Під молитвою однак слід розуміти життя у Бозі, постійну пам’ять про Нього, перебування перед Ним, відкритість на Його волю і її виконання. Під молитвою слід розуміти найперше щиру любов до Бога.     
 
  
 
 
 

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia