Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 380 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Про милостиню
Мт 6,1-4

1. Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.
2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.
3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права:
4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

 

I. Читання (Lеctio) 

1. Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які бачили б вас, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі.

Милостиня і благодійність були святими обов’язками в євреїв. Наскільки святими були ці обов’язки, показує вже той факт, що в юдеїв одне слово цедака означає одночасно і «праведність», і «милостиня». Давати милостиню означало бути праведним, означало знаходити заслуги в очах Бога і навіть отримувати прощення за гріхи.

Ісус звертає особливу увагу на чинення добрих учинків. Христос застерігає, щоб не чинити добрих вчинків на показ та для того, щоб отримувати похвалу від людей. Дуже часто за добрими вчинками може приховуватися власна користь, тобто шукання не Божої слави, але слави людей.   

Перед людьми. Людина завжди знаходиться перед очима інших, перед обличчям когось іншого. Людина бажає подобатися комусь, адже від того, як її сприймають інші, залежить її репутація: око іншого є немовби її першим дзеркалом. Від нас залежить, перед якими очима стати: перед очима інших чи перед очима Бога.

Не матимете нагороди в Отця вашого. Людина є образом і подобою Бога. Якщо стає перед Богом, тоді стає сама собою, вільною від будь-якого рабства, стає тим, ким повинна бути: дитиною Бога Отця. Правдива і найвища нагорода для людини в Отця Небесного – це дар бути Його дитиною.

Якщо людина старається подобатися іншій людині і отримати від неї похвалу, тоді така поведінка є подібна до ситуації, коли немовби дзеркало стояло перед іншим дзеркалом, і тоді відображається лише людська особиста порожнеча та власне обмеження. Адже якщо людина ставить себе перед очі іншої людини, то бачить лише людське. Якщо ставить себе перед очі Бога, бачить Боже. Таким чином, якщо людина, яка є образом Божим, тобто є наче дзеркалом, яке відображає Бога, дивиться лише на іншу людину, то бачить таке ж саме дзеркало, якщо ж дивиться на Бога, то бачить справжню себе. 

 

2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду.

Коли даєш милостиню. Давати милостиню, давати щось з того, що маємо, комусь, хто не має, не є лише вчинком доброї волі, проявом великої доброти, але обов’язком справедливості: хто є сином, той є також братом. Ніхто не може сказати, що любить Бога, якого не бачить, якщо не любить брата свого, якого бачить (пор. 1Йо 4,20). Син Божий визнає нас перед Отцем, якщо ми Його визнаємо перед Його братами найменшими (пор. Мт 25,31 і далі). В Старому Завіті, в Книзі Приповідок, читаємо: «Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і Він йому відплатить за його добродійство» (Прип 19,17).

У Біблії сказано, що земля і все, що на ній знаходиться, є власністю Бога (Пс 24), даром Отця своїм дітям. Якщо ми ділимося цим даром як брати, тоді буде життя на землі. Однак, якщо ми поводимося лише як господарі, тоді починається вигнання: «земля» з гарного саду перетворюється в пустиню, з раю на пекло.

Не труби перед собою. Йоан Золотоустий розумів вислів «не труби перед собою» в переносному сенсі. Ісус «в цьому метафоричному виразі хоче сказати не те, що лицеміри мали труби, але що вони мали велику пристрасть до показовості, осміюючи її і засуджуючи їх ... Спаситель вимагає не тільки того, щоб ми подавали милостиню, а й того, щоб ми подавали її так, як мається подавати». 

Як роблять лицеміри. Лицеміри – це ті, які на вигляд здаються іншими, ніж є насправді.

Вони вже мають свою нагороду. Ця фраза дослівно означає, що вони вже отримали своє сповна. У грецькому тексті вжито слово апехейн (отримати нагороду), а це був спеціальний комерційний термін, який означав отримання плати всієї зразу. Це слово вживалося на розписках в отриманні. Наприклад, одна людина дає іншій розписку: «Я отримав (апехо) від тебе орендну плату за оливковий прес, який ти позичав». Збирач податків давав таку розписку: «Я отримав (апехо) від тебе належний податок». Коли людина щось продавала, тоді давала таку розписку: «Я отримав (апехо) всю належну мені плату».

Ісус, власне, говорить про те, що коли ми подаємо милостиню для того, щоб показати свою щедрість, ми досягаємо захоплення людей, тобто отримуємо все сповна, що нам належить. Тобто, Ісус говорить: «Якщо ваша єдина мета полягає в тому, щоб отримати мирську заплату, то ви її, безсумнівно, отримаєте, але не чекайте подяки, яку може дати тільки один Бог». Хто хапається за минущі нагороди і опускає нагороду вічності, той є нещасною і короткозорою людиною.

Лицеміри шукають нагороди не в Бога, а насамперед у людей, отримують її і тільки нею задовольняються. Викриваючи погані мотиви лицемірів, Спаситель разом з тим вказує і на марноту «людських» нагород. Для життя з Богом, для майбутнього життя, вони ніякого значення не мають. Цінує земні нагороди тільки та людина, якої кругозір справжнього життя обмежений. Той, хто має ширший кругозір, розуміє марноту і тутешнього життя, і земних нагород. Якщо Христос сказав при цьому «істинно кажу вам», то цим показав своє справжнє проникнення в тайники людського серця.

 

3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права:
4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі.

Нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права. Для пояснення цих віршів потрібно пам’ятати, що Ісус не робить ніяких наказів і не дає жодних настанов щодо самих способів благодійності. Вона може, без сумніву, виражатися в тисячі різних способів, дивлячись на обставини і можливості. Ісус вказує не на способи благодійності, а на те, що робить її правдивою і богоугодною. Благодійність повинна бути таємною, і то глибокою таємницею. «Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права». Найбільш таємним місцем в людині, якого ніхто не бачить, є її серце, де Бог є завжди перед людиною, і людина є завжди перед Богом.

Але й сама відкрита, явна благодійність не суперечить вченню Христа, якщо вся вона пройнята духом таємної благодійності, якщо видимий людьми благодійник цілком засвоїв або намагається засвоїти способи, умови, мотиви і навіть звички таємного благодійника. Іншими словами, спонуканням до благодійності повинна бути внутрішня, іноді малопомітна навіть самому благодійнику, любов до людей, як своїх співбратів у Христі і дітей Божих. Благодійнику немає потреби турбуватися тим, що його справа випливає назовні. Але якщо він буде дбати про те, щоб його справа стала явною для людей, то вона втрачає будь-яку ціну. Явна благодійність не має ціни без наміру зберегти таємницю. Важливо сказати про те, що ані сам Христос, ані Його апостоли не перешкоджали явній благодійності.

В житті Христа невідомі випадки, коли Він надавав би сам якусь грошову допомогу бідним, хоча в учнів, що ходили за Спасителем, була скринька для пожертв (Йо 12,6; 13,29). Одного разу, коли Марія помазала Христа дорогоцінним миром та учні почали говорити: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» – Спаситель навіть висловився проти цієї звичайної благодійності, похвалив вчинок Марії і сказав: «Бідних маєте з собою завжди» (Йо 12,4-8; Мт 26,6-11, Мк 14,3-7). Однак ніхто не може сказати, що Христос не чинив добрих учинків. Його благодійність характеризується тими ж словами, які сказані були апостолом Петром, коли він зцілив кульгавого від народження: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю» (Ді 3,1-7). Благодійність апостола Павла була добре відома, він сам збирав пожертвування для бідних в Єрусалимі, і ця його справа була абсолютно відкрита. Однак, цілком зрозуміло, що така благодійність, хоча і повністю явна і відкрита, різко відрізнялася за духом від милостині лицемірів і не мала на меті людського прославлення.

Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. Христос стверджує, що Отець, що бачить таємне, віддасть людині. Що ж їй віддасть? Похвалу, але не таку скороминущу, яку віддають люди, а таку, що ніколи не минається. Віддасть їй за благодійність найвище благо – своє Царство, якому нема ціни та нема кінця. Бог віддає людині більше понад будь яке сподівання і уявлення, значно більше, ніж людина могла за свого життя комусь дати. Бог щедро і понад міру винагороджує тих, що шукають у земному житті Його і Його Царство, а не людську похвалу і царство людської слави, багатства та вигоди.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia