Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 146 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Про любов до ворогів
Мт 5,43-48

 

43. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.
44. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас;
45. таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.
46. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
47. І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?
48. Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.

 

I. Читання (Lеctio)


43. Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого.

Обов’язок любити ближнього є однією з найбільших заповідей в Старому Завіті. В єврейському середовищі ближнім вважався той, хто належав до тієї самої родини чи до того самого вибраного народу. Також чужоземець, мешканець Палестини, хоча не маючи тієї самої крови, був включений, під певними аспектами, в цю заповідь, і це було вже певним прогресом. Все-таки, для іноземців діяли ті самі закони і ті самі привілеї, що і для ізраїльтян. Таким чином в Старому Завіті поняття «ближній» було розширене, і не тільки, але до кожного ближнього була наказана щира любов. Але заповідь ніколи не відносилася до неприятеля, ворога батьківщини, озброєного опонента проти власної землі. Направду, в жодному місці Старого Завіту не знаходимо наказу, як такого, ненавидіти ворога. У Старому Завіті було природним і зрозумілим вороже ставлення до ворога, оскільки окремі люди та ввесь ізраїльський народ вважалися в усьому єдині з Богом. Повстання проти людей чи цілої країни вважалося також повстанням проти Бога, причому відповідь приходила з різкою невблаганністю. Заповідь любові ближнього провадила часто до ненависті ворога.

 

44. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; 

Ісус не відкидає заповіді Старого Завіту, але звільняє її від того духу, який був всередині традиційної практики. В першу чергу Він ламає, у відношенні між поодинокими людьми, юридичну ментальність «як ти мені, так і я тобі»; усуває з життя народу розрізнення на приятелів та ворогів. В ментальності Ісусового учня вже не повинно більше навіть бути місця для поняття «ворог». Любов учня повинна поширюватися на всіх людей; кожен повинен бути його ближнім: «Любіть (також) ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас». Не йдеться лише про особистих неприятелів, про тих, які нам заздрять та чинять наклепи, про злого сусіда чи нашого конкурента. Вже за життя самого Ісуса учні зазнавали ворожості та наклепів, жертвою яких став також сам Учитель, а ще більше після Його смерті, в час повного розвитку апостольської місії, коли місіонери та християнські спільноти були жорстоко притиснені та пригноблені. Як мали сприймати тоді в тих обставинах заповідь Ісуса: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас?» Чи не повинні були відповідати ворожістю на ворожість та ненавистю на ненависть, зміцнюючи в такий спосіб ще більше стіну несприйняття? Однак їхнім завданням було, є і буде завжди перемогти ненависть любов’ю.

Зокрема, молитва не повинна бути лише за тих, що мають ті самі ідеї, переконання, ту саму віру, тобто за братів і сестер тої самої спільноти, але повинна поширюватися та обіймати великодушно всіх, також і противників Ісуса Христа. Саме це була дорога, яка вела до перемоги, до мирної перемоги, здобутої з покорою та щирою любов’ю. Також сьогодні це є царський закон учнів Ісуса, найбільш зрілий плід справжнього християнського духу. Скільки добрих речей могло б статися, якщо б ми поводилися так, з незрушною вірою в переможну силу любові.

 

45. таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних.

Бути синами (дітьми) Отця: це є наша мета. Бог Отець у своїй доброті є щедрим для всіх: велить своєму сонцю сходити на всіх та на всіх посилає дощ, незалежно від заслуг кожної окремої людини. Всім роздає природні добра та скарби своєї благодаті. Як діти Небесного Отця мусимо Його наслідувати, ставати подібними до Нього. Бог у своїй любові приймає всіх однаково, не позбавляє світла і води тих, хто цього не заслуговує. Його сонце і Його дощ, Його любов і Його милосердя є для всіх, тому що Він всіх визнає як своїх дітей в очікуванні, що хтось визнає Його за Отця, приймаючи інших як братів.

 

46. Бо коли ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода? Хіба не те саме й митарі роблять?
47. І коли ви вітаєте лише братів ваших, що надзвичайного чините? Хіба не те саме й погани роблять?

Любов мусить перевищувати будь яку вигоду. Християнська любов повинна бути всеохоплюючою, не може обмежуватися окремою спільнотою чи групою людей, які виявляють нам любов. Христос згадує тут митарів і поган, тому що в свідомості євреїв вони становили найнижчий соціальний клас, і тим Він дає зрозуміти, що навіть найбільші грішники чи невірні люблять один одного «вигідною» любов’ю. Християни повинні перейти межі цієї «звичайної», «вигідної» любові і любити в спосіб «надзвичайний»: любити всіх без винятку.  

 

48. Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий.

Цей вірш є наче кульмінацією Нагірної проповіді. Даний заклик чи заповідь Христа не є чимось абсурдним, але наказує людині бути тим, чим вона є. А людина є дитиною Божою, покликаною стати такою як Отець. Бог є святим, досконалим, тому також ми, як Його образ, мусимо бути святі. Бути святим означає бути «іншим», тобто жити, діяти, любити інакше, ніж світ, приймати всіх як братів і сестер одного Небесного Отця.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia