Українська парафія святих Сергія і Вакха

Стихи:
Тирон їжею колива живить місто,
Їжу осквернену визнавши негідною.

У цей день, в першу суботу Великого посту, ми святкуємо дивне чудо з коливом святого славного великомученика Теодора Тирона, яке мало таку передісторію.

Коли Юліан Відступник [1] успадковував царство після Констанція, сина Константина Великого [2], і відвернувся від Христа та звернувся до ідолослужіння, то почалося велике гоніння на християн, явне і разом з тим приховане. Нечестивий цар заборонив жорстоко мучити, а також відверто нелюдяно чинити замахи на християн – соромлячись і в той же час побоюючись, щоб до них не приєдналися численні – однак задумав мерзенний обманщик деяким таємним способом осквернити християн.

Свята Церква розпочинає час Великого посту. Великим цей піст названо не лише з огляду на тривалість, але й на строгість посту та велике духовне значення. Духовне значення посту полягає у смиренні перед Богом, у покаянні за вчинені гріхи, у наближенні до Бога. Певно, що стримування від певних видів страв і розваг не є самоціллю у пості, але в жодному разі не можемо відкидати необхідність такої стриманості, оскільки вона навчає нас приборкувати пристрасті і стримуватися від гріхів і пожадань.

Ми спільно розпочинаємо великий час – час Великого посту, Святої Чотиридесятниці. Святі отці і Церква називають цей час духовною весною, коли наша душа, наш дух має пробудитися і наповнитися Богом, Божим світлом. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у відеозверненні напередодні Великого посту.

Є три правила, три засади, відзначає Предстоятель УГКЦ, аби плідно і таким чином глибоко та правильно пережити час Великого посту.

Мій всесвятий Боже, Твоєю милістю вдягаюся нині у Тебе причастям Святих Твоїх Тайн. З кожним днем Твоє спасіння стає мені ближчим, але через мою недбайливість не навчений я досі безперешкодно відкидати вчинки темряви і одягатись у зброю світла. Я досі дбаю про тіло в похотях, перебуваю у сварках та живлю заздрощі, гордую ближніми і суджу їх, начебто були моїми слугами, а не Твоїми. Я часто прошу у Тебе прощення, а сам не вмію прощати. Я не раз чиню добро, але зазвичай не в Твоє ім’я, лише у своє власне, щоб було видно людям. Я збираю скарби на землі, а обманюю себе тим, що вони мають цінність небесну.

Чимало такого я чиню, але, о Господи, Ти знаєш, що я не хочу бути таким. Я хочу навернутися, щоб Ти міг прийняти мене у спасіння, я хочу розрізняти світло від темряви та жити у світлі.