Українська парафія святих Сергія і Вакха

У п’ятницю, 26 травня 2017 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск прийняв зречення свого Генерального Вікарія для Римської Дієцезії та архипресвітера Папської базиліки святого Івана на Латерані, кардинала Аґостіно Валліні, подане у зв’язку з досягненням граничного віку, призначивши його наступником на цих служіннях єпископа Анджело Де Донатіс (Mons. Angelo De Donatis), дотеперішнього Єпископа-помічника Римської дієцезії, підносячи його до архиєпископської гідності.

Від свята Вознесіння ГНІХ (25 травня) до Зіслання Святого Духа (4 червня) в УГКЦ проводиться Декада місійності. Її мета: допомогти всім вірним наново відкрити і збагнути, що парафіяльні спільноти та сім’ї (домашні церкви) є за своєю природою місійними. Тому віруючі покликані ділитися досвідом своєї віри, і то не тільки зі своїми рідними, а й з усіма ближніми.

Публікуємо фрагменти з «Путівника Декади місійності» на свято Вознесіння, а саме: 1. Молитва, 2. Запрошення, 3. Про Євангеліє від Йоана.

Від 22 до 25 травня 2017 року у Ватикані тривала 70-а Загальна Асамблея Єпископської Конференції Італії. Одним із питань, яке розглядалось під час нарад, був вибір трьох кандидатів на служіння Голови Конференції, одного з яких вибрав Папа Франциск.

Святіший призначив новим Головою Єпископської Конференції Італії кардинала Ґвалтьєро Бассетті, архиєпископа Перуджії-Чітта-делла-П’єве. Його служіння архиєпикопа Перуджії відзначалось близькістю до сімей у важких ситуаціях, убогих, ув’язнених, хворих, мігрантів. Опіку кардинала Бассетті відчула також і українська громада міста, яка діє вже 15 років.

Вознісся Ти у славі, Христе Боже наш, радість сотворивши ученикам обітуванням Святого Духа, утвердивши їх благословенням, бо Ти єси Син Божий, Ізбавитель світу. Так Церква оспівує величне свято Вознесіння Господнього. Вознісся Ти у славі, – звертаємося до Христа, бо й справді Його восходження на Небо було славне. Однак не по-людськи славне. Бо по-людськи славним дійством ми вважаємо щось, що збирає многоту людей, які похвалами звеличують це дійство. Натомість на горі Оливній у день Господнього Вознесіння не було надто людяно, а ті, які були присутні, не були приготовані величними завченими словами і піснями прощатися зі своїм Учителем, Який мав вознестися від землі. Все було інакше і по-справжньому славно. Господь не потребує многоти людей та їх оплесків для того, щоб чинити славно діла Божі. Він Сам є найвищою Славою для ангелів і людей, і всякого творіння. Ним насправді може прославитися творіння, але не навпаки. Творіння, яке прославляє Бога, нічого не додає до Його слави, бо слава Божа не залежить від світу, але хвалячи Бога, світ себе збагачує надзвичайною милістю. Не Бога збагачує похвалою, але себе збагачує від того, що хвалить Господа.