Українська парафія святих Сергія і Вакха

Ми прийшли сьогодні до цього величного храму в цій міжнародній прощі, аби вшанувати особу, яку ми оспівуємо як світильника, який дав себе, свою душу, своє життя як Добрий пастир за своїх овець. Ми зібралися, аби тут, де спочивають мощі святого священномученика Йосафата, подякувати Богу і Святішому Отцеві за прославлення цього великого святого нашої Церкви в 150-ті роковини від дня його канонізації. Саме тут, у цьому святому храмі, 1867 року, у храмове свято Святих апостолів Петра і Павла, 29 червня, урочисто засяяла на весь християнській світ святість нашого святого єпископа і великого мученика за єдність християн.

«Ми сьогодні просимо, щоби Господь Бог надихнув серця усіх християн України вогнем, прагненням святого Йосафата до єдності; “Щоб усі були одно!” – як про це молився і заповідав нам наш Спаситель», – підкреслив Блаженніший Святослав, Глава і Отець УГКЦ, проповідуючи під час Божественної Літургії в українсько-візантійському обряді, яку він у неділю, 25 червня 2017 року, очолив на головному престолі базиліки Святого Петра у Ватикані з нагоди 150-річчя канонізації святого Йосафата Кунцевича, мощі якого спочивають в цьому храмі.

«Особливо вітаю Верховного Архиєпископа, єпископів, священиків і вірних Української Греко-Католицької Церкви, як також паломників з Білорусі, які святкують 150-річчя канонізації святого Йосафата», – сказав Папа Франциск після проказування молитви «Ангел Господній» у неділю, 25 червня 2017 р., вітаючи прочан, які зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, додаючи: «Духовно єднаюся з Божественною Літургією, яку ви незабаром відслужите в базиліці святого Петра, випрошуючи в Господа для кожного з вас мужності в християнському свідченні та дару миру для дорогої української землі».

Кріпость моя і пісня моя – Господь, і став мені спасенням (Пс. 117,14) – співаємо перед читанням Апостола у неділі другого гласу. Прокімен увесь сповнений радістю у Христі, воскреслому з мертвих. Господь найперше названий кріпостю: Він сила, могутня опора і надійний захист у житті всім, які Його приймають. Не означає це, що християни кріпкіші у здоров’ї чи сильніші фізично, ніж інші люди. Не означає це також, що віруючі у Христа позбавлені життєвих небезпек і захоронені від природного лиха чи від людської жорстокості. Але це означає, що учні Христа сповнені кріпостю з висот, яка дозволяє їм бути сильними у своїх немочах і переможними у своїх поразках, і гідними у приниженнях, і славними у неславі (пор. 2 Кр 9-10). Бо кріпость, якою є Господь, не є кріпостю цього світу, але кріпостю Царства прийдешнього, в якому людська сила є слабкістю, слава – неславою, а перемога – поразкою.