Неділя мироносиць

Myronosytsi 1

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті один гість та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Svyate-Pismo-300x224Томина неділя. Діяння Святих Апостолів 5, 12-20

12. Руками апостолів робилося багато знаків і чудес у народі. Усі вони перебували однодушно у притворі Соломона, 13. і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми. 14. Віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків; 15. так, що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала. 16. Сила людей збиралась навіть з довколишніх міст Єрусалиму, несучи хворих та тих, що їх мучили нечисті духи, і вони всі видужували.

17. Устав тоді первосвященик і всі ті, що були з ним, – то була секта садукеїв, – і, повні заздрощів, 18. наклали руки на апостолів і вкинули їх до громадської в’язниці. 19. Але вночі ангел Господень відчинив двері в’язниці й, вивівши їх, мовив: 20. «Ідіть і, ставши в храмі, говоріть до народу всі слова життя цього».

Книга, яку ми називаємо Діяння апостолів, називалася також Отцями Церкви Євангелієм Святого Духа, оскільки в ній багато разів згадується третя Особа Божа, Котра, завдяки Своїм натхненням, була ініціатором багатьох вчинків членів ранньої християнської Церкви. Проте ця книга також представляє апостолів як тих, які продовжують вчинки самого Ісуса Христа – навчають в повноті правди, чинять чудеса, тощо. Саме на це наголошує автор (за традицією це євангелист Лука), він показує первісну Церкву як дійсність, певною мірою тотожну із самим Ісусом Христом (в іншому місці вже апостол Павло не вагається назвати Церкву «містичним тілом Ісуса Христа» (див. 1 Кр 12)).

Словами «…віруючих дедалі більше й більше приставало до Господа, сила жінок і чоловіків» автор мимоходом підкреслює головну ціль існування Церкви: так одним з найголовніших наслідків прийняття Ісуса Христа у своє життя та віри у воскресіння Божого Сина є не просто любування цією вірою в закритості свого серця, але активна постава проголошення такого спасіння, зрошена щедрою присутністю Святого Духа.

Ця постава ревного проголошення воскресіння Ісуса Христа першими апостолами стає орієнтиром для усіх наступних поколінь християн. Причиною же такої постави є зміна сердець християн, для котрих добра новина Ісуса Христа не звужується до просто людського кредо, але є дійсною зустріччю із Воскреслим, захопленням Його Особою, відкритістю на Духа, Котрого Він зсилає на Своїх учнів та друзів.

Наша віра, як прийняття діла спасіння людини Ісусом Христом, не є чимось незмінним, але є чимось, що завжди розростається, збільшується, дозріває. Занедбати це зростання віри є чимось поважним і, з впевненістю можна сказати, не спричиняється до примноження справедливості та добра у цьому світі. Одним із знаків зрілості нашої віри є саме постава її проголошення (що не обмежується лише недільним проповідуванням у церкві, котре зрештою застережене священикам), є прагнення допомагати іншим в пізнанні правди та добра. Тож нехай наша віра стається живою, додаючи нам мужності, необхідної для збереження і розповсюдження скарбу християнства.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia