Різдво Богородиці

rizdvo  dohorodytsi 4

Неділя 15-та по ЗСД

Nedila 15  po ZSD

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 184 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

poklykannia uchnivУ другу неділю по Зісланні Святого Духа читається Євангеліє від Матея про покликання Христом перших учнів (Мт 4,18-23).

Пропонуємо коментар Святих Отців Церкви на даний євангельський уривок. 

Ісус кличе своїх перших учнів

«А йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей». І ті негайно кинули сіті й пішли за ним» (Мт 4,18-20).

Євангелист Йоан в інший спосіб описує їх покликання. Зі слів євангелиста Матея стає очевидним, що це покликання було вже друге, про що можна ствердити з багатьох ознак. Євангелист Йоан ясно говорить, що ці двоє апостолів прийшли до Ісуса, коли Йоан Предтеча ще не був ув’язнений, Zolotoustyy 1натомість, Матей оповідає, – що вони прийшли вже після ув’язнення Хрестителя. Там Андрій кличе Петра (Йо 1,41-42), а тут обох разом – сам Христос. Притому Йоан говорить, що Ісус, побачивши Симона, що йде до Нього, сказав: «Ти – Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа, – що у перекладі означає: Петро (Скеля)» (Йо 1,42). А Матей стверджує, що Симон вже називався цим ім’ям; саме він говорить: «Побачив Симона, що звався Петром». Те ж показує і саме місце, звідки вони були покликані, і багато інших обставин, – наприклад, те, що вони легко послухалися Його, і те, що залишили все: значить, вони ще раніше були добре приготовані до цього. І дійсно, з Йоанової розповіді видно, що Андрій приходив в дім до Ісуса і багато чув від Нього (Йо 1,39); натомість, тут в Матея бачимо, що двоє учнів, почувши одне тільки слово, негайно пішли за Ним. Ймовірно, що вони, спочатку пішовши за Ісусом, потім залишили Його; ймовірно також і те, що взнавши, що Йоана вкинуто в темницю і Ісус віддалився, вони пішли і знову повернулися до свого попереднього заняття, адже Ісус знаходить їх при ловитві риби. Він і не перешкодив їм спочатку віддалитися від себе, коли вони того бажали, і не залишив їх зовсім, коли віддалилися, але, давши свободу відійти, знову йде повернути їх до себе. Ось це і є найкращий спосіб улову людей.

Подивіться ж, яка їхня віра і слухняність. Вони зайняті були своєю справою (а ви знаєте, якою приманливою є рибна ловля), але як тільки почули заклик Спасителя, не забарилися, не відклали до іншого часу, не сказали: «Підемо додому і порадимося з рідними», але залишивши все, пішли за Ним точно так само, як Єлисей пішов за Іллею (1 Цар 19,20). Христос бажає від нас такого послуху, який виключає навіть найменше зволікання, хоча б того вимагала найбільш крайня необхідність. Ось чому, коли хтось інший прийшов до Нього і просив дозволу «поховати батька свого» (Мт 8,21), Він і цього не дозволив йому зробити, показуючи тим, що іти за Ним має перевагу над усім. Ти скажеш, що їм багато було обіцяно. Але тим-то я особливо й дивуюся їм, що вони, не побачивши ще жодного знаку, повірили настільки великій обітниці і понад усе захотіли іти за Христом. Вони повірили, що й вони будуть спроможні ловити тими ж словами інших, якими були самі зловлені. Та й це було обіцяно лише Петру та Андрію, а Якову та Йоану і того не було сказано, тільки приклад послуху перших проклав шлях і для них; втім, вони і раніше багато чули про Ісуса, і не мали потреби в обіцянці.

Далі – дивись, з якою докладністю євангелист вказує на їх бідність: Ісус зустрів їх, коли вони лагодили свої сіті (Мт 4,21). Вони були бідні до такої міри, що не мали за що купити нові сіті, і тому направляли постарілі. Тим часом не малим доказом їх чесноти служить і те, що вони легко переносять свою бідність, харчуються з праведних трудів, один з одним пов’язані узами любові, живуть разом з батьком і служать йому. Коли, таким чином, Христос зловив їх, Він починає в їх присутності творити чудеса, підтверджуючи ділами те, що сказав про Нього Йоан Хреститель. Він починає часто відвідувати синагоги, навчаючи цим своїх учнів, що Він не є ворогом Бога і не є якимось обманцем, але прийшов відповідно до волі Отця, і при відвідинах синагог Він не тільки проповідував, але і творив чудеса.

Святитель Йоан Золотоустий, Коментар на Євангеліє від Матея 14,2

 

Що залишили рибалки взамін на Царство

Ви чули, о найдорожчі брати, як Петро та Андрій на перший заклик залишають сіті і йдуть за Спасителем. Вони ще не бачили чудес, ще не чули про вічну нагороду, і все ж таки на поклик Господа залишили, здавалось, все, що посідали.

Що отже скажемо, о найдорожчі, що скажемо у день судний ми, що не хочемоGryhorij Velykyy 1 відділитися від любові світу, ані не бажаємо навернутись? Можливо хтось подумає: що такого залишають цих двоє рибалок, щоб слідувати за голосом Господа, коли вони і так майже нічого не мали? Але, о брати найдорожчі, залишив багато той, хто не залишив нічого для себе; залишив багато той, хто, навіть залишаючи мало, залишив проте все.

Ми, направду, є прив’язані до речей, які маємо, і пожадаємо тих, яких не маємо. Хоч навіть тих речей, що навколо нас, є мало, їх вистачає для Господа, Який дивиться на серце, а не на сутність матеріальну, не дивиться на те, скільки ми Йому даємо, але з яким духом ми Йому це даємо.

Якщо потім ми подивимося на матеріальну цінність залишеної речі, бачимо, що в наших священних торгах ціною невеликих сітей і одного човна ми здобули вічне життя, спільне з ангелами. Царство Боже, перевершуючи будь-яку ціну, насправді коштує стільки, скільки хтось в дійсності має. Для Петра і Андрія коштувало сіті і човен; для вдови коштувало дві лепти; для іншого коштувало склянку свіжої води. Якщо випадково хтось не мав би навіть склянки свіжої води, щоб дати бідному, в очах Бога навіть тоді рука ніколи не є порожньою, якщо ковчег серця є повним доброї волі…, тому що Йому є милою жертва серця. Ось що є показником доброї волі: радіти достатком ближнього як своїм власним; переживати як власні болі іншого; зносити того, хто є нам ворогом, навіть більше, любити його; не робити нікому того, що не хочемо, щоб нам робили; нікого не позбавляти того, що ми б вважали справедливим, щоб було зроблено нам; спішити з допомогою ближньому не лише відповідно до власних сил, але бажати бути йому корисним понад наші сили. 

Святитель Григорій Великий, Проповіді на Євангелії 5,1-3

 

Ісус вибирає покірне, щоб показати Божественну благодать

Щасливі ті рибалки, яких Господь прийшов вибирати не серед багатьох вчених в Законі або серед книжників, або також серед багатьох мудрих цього світу! Він кличе їх до великого завдання божественної проповіді і до апостольського poklykannia uchniv 1служіння: і вони мають привілей бути першими. Такий вибір був дійсно гідний Господа і як ніколи відповідний для Його проповіді. Чим убогішими були умови тих, які були покликані проголошувати апостольську проповідь, тим ще прекраснішими були похвали і захоплення, що народжувалися з проголошення Його імені; вважані за ніщо перед світом були призначені завоювати його не мудрістю прикрашеного слова, але покірною проповіддю віри: такою була дорога до звільнення людського роду від провини смерті, як висловлюється Апостол, коли каже: «Щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій» (1Кор 2,5). І ще: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було» (1Кор 1,27-28). Не вибрав отже ані знатних цього світу, ані багатих, для того щоб не могло впасти якогось підозріння на проповідування Євангелія; не вибрав мудрих світу, щоб не потрібно були вважати, що переконлива сила над людьми була повірена мудрості вчення світу. Навпаки: прагнув вибрати вбогих рибалок, невчених людей, недосвідчених, неосвічених: все це мало б показати, що переконлива сила Євангелія була повірена благодаті Спасителя.

Хромацій з Аквілеї, Коментар на Євангеліє від Матея, 16,1

Хромацій (407 р.) – латиномовний древньохристиянський письменник, який жив наприкінці четвертого століття. Народився в місті Аквілеї, що на півночі Італії. В 387 році став єпископом міста Аквілеї (387-407). Відомо про його близькі стосунки з Єронімом, Августином, Амброзієм і Руфином, які з ним переписувалися і присвячували йому деякі зі своїх творів. Хромацій був знайомий з Йоаном Золотоустим і також переписувався з ним. Пізніше Хромацій захищав його перед імператором Аркадієм. З творів Хромація збереглися 25 бесід на Євангеліє від Матея, трактат про 8 євангельських блаженств  і 31 гомілія, які було зокрема недавно відкрито.

 

Інші статті на євангельський уривок Мт 4,18-23

Покликання перших учнів

Проповідувати Боже Царство може той, хто почув поклик від Бога і пішов за Христом

Проповідь на 2-гу неділю по Зісланні Святого Духа. Неділя покликання апостолів

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia