Неділя 3-тя по ЗСД

dobrota otzia

Неділя 4-та по ЗСД

vsix sviatyx ukrainskoho narodu

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 173 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Xrystos HospodСьогодні ми читали «початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого» (Мр. 1,1). «Споконвіку було Слово... З Богом було воно споконвіку» (Йо. 1,1-2). Приходячи у світ, Ісус є тим початком. Він приносить Добру Новину – «Євангеліє», адже Євангеліє – це Він, Ісус Христос, Син Божий, основа всього.

Якщо ми хочемо жити за Євангелієм, увійти до тієї нової дійсносте, яка настає з Євангелієм, мусимо безнастанно прикликати святе ім’я Господа Ісуса. Коли наше серце звертається до Нього, ми часто забуваємо, що Він – Христос, Месія. Ми зробили це ім’я таким банальним! Те, що Ісус є Христом, означає, що Він помазаний. Його помазує Отець, тому Син – це помазаник Отця, а помазанням є Святий Дух, через Якого Ісус стає Христом, приймаючи людську природу.

Не дивно, що Йоан, звіщаючи прихід Христа, каже, що Він «хреститиме Святим Духом» (Мр. 1, 8). Йоан добре знає те, про що говорить, адже вже при першій зустрічі з Ісусом він сповнився Святим Духом, коли почув, як Діва Марія привіталася з його матір’ю (див. Лк. 1,15; 41). Він знає, що означає бути сповненим Святим Духом. Він каже нам приготувати свої серця саме для того, щоб ми були готові прийняти Святого Духа, прийняти те саме помазання.

Потребуємо багато разів на день, і навіть уночі, звертатися до Ісуса, дозволяючи Святому Духові наповнити, огорнути нас, помазати нас. Бо саме Святий Дух єднає нас з Ісусом і з Отцем, і таким чином з іншими людьми (див. І Йо. 1,3- 7).

Добру новину Йоан звіщає в пустелі. Для Божого народу пустеля була місцем, звідки почався похід у вигнання, але завдяки Божій вірності вона також була шляхом повернення з вигнання. А чи готові ми повернутися до Ісуса з пустелі, в якій перебуваємо? Мати «готове серце» (див. Пс. 108, 2) – це і є навернутися. Йдеться не про те, щоб спочатку виправити в собі ту чи іншу ваду, бо всі ми ними наповнені, – важливо рішуче постановити повернутися до Ісуса, аби принести Йому свої недуги, які Він прийшов зцілити. Зробити це потрібно у своїй внутрішній «пустелі», що для нас є місцем тиші серця, місцем повернення з вигнання. Тому ж ми вже не чужинці, не приходні (див. Еф. 2, 19), адже Отець шукає нас і кличе нас до себе, щоб ми були в єдності з Ним і з усіма Його дітьми.

Упродовж цих кількох днів, що відділяють нас від свята Богоявлення, в якому Ісус через занурення в Святого Духа зробить нас учасниками свого хрещення. Нехай у наших серцях буде рішуча постанова навернутися, аби в покорі та з довірою прийняти до свого серця святе ім’я Ісуса, Христа, Сина Божого.

Проповідь від 3 січня 1999 р.
Джерело: Це називається світанком. Літургійний рік у проповідях. Жан Корбон, Видавництво «Свічадо» Львів 2007.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia