Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 143 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Nedila 23 po ZSD 3У двадцять третю неділю по Зісланні Святого Духа у Євангельському читанні (Лк 8, 26-39) чуємо розповідь про оздоровлення геразинського біснуватого. На відміну від багатьох інших описів чудесних зцілень, які зустрічаємо у Євангеліях і які завершуються людським подивом, вдячністю та прославою, завершенням опису цієї події є вигнання Христа мешканцями  Геразинської округи. Євангелист Лука стверджує, що великий страх огорнув тих мешканців, що стало причиною такої їхньої поведінки. Цікаво зрозуміти однак, про який саме страх іде мова. Страх спасенний чи страх земний? Видно також, що і Легіон мав страх перед Христом, оскільки, ледве Його побачивши, каже голосом сильним: «Благаю тебе, не муч мене!» Очевидно страх демонів не є спасенним. Але чи дуже відрізняється від такого страху страх геразинських людей? Цікаво, чи це оздоровлення призвело би до вигнання Христа мешканцями краю, якби не було факту втоплення стада свиней?

Чого боялося, отже, населення околиць Геразину? Бути оздоровленими від своїх немочей? Бути зціленими від різного роду опанувань духовних? Почути Благу Вість? Чи радше змінити спосіб свого життя? Віднайти гармонію між духовними і матеріальними благами? Позбутися звичної байдужості та поверховості у відношенні до Бога та до ближніх? Чого боялося? Утратити стадо свиней чи усвідомити свою гріховність? Чи боялося, можливо, що Христос змусить їх не зоставатися байдужими?

Легше, звісно, вигнати такого Пророка, аніж міняти власне життя і звичаї. Легше мати серед себе біснуватих, аніж жертвувати матеріальним добробутом. Легше мати страх земний, ніж спасенний.

Але що насправді легше: боятися участі Бога в особистому житті чи Йому віддати своє життя?

Такий «великий страх» не був і не є уділом лише геразинського люду. Він наповнює серця багатьох із нас, що боїмося Божого задуму. Ми часто просимо Бога, щоб вирішилися наші проблеми, але тим способом, який ми знаємо і прагнемо, а не тим, що Він має у своєму провидінні. Ми боїмося повірити Богові. Бо це означає змінювати себе, перемагати себе, віддати себе. Нам легше сказати Богові, щоб Він відійшов. Адже нам страшно бути з Ним і чомусь зовсім не страшно бути без Нього.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia