Неділя 27-ма по ЗСД

Nedila 27 po ZSD

Різдвяний піст

Rizdvo Xrystove 13

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті один гість та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Nedila 19 po ZSD 2Завдання християнина – не знищити своїх ворогів, а спасти їх

Будьте милосердні, як і Отець ваш Небесний милосердний.

Текст Святого Євангелія від Луки (Лк 6, 31-36), який ми [читаємо у дев’ятнадцяту неділю по Зісланні Святого Духа], належить до частини Євангелія, яка нам подає для науки Нагірну проповідь Ісуса Христа. Нагірна проповідь є найстислішим і найповнішим викладом Святого Євангелія. Ісус Христос голосить нам Добру Новину перш за все про Свого Небесного Отця, про нашого люблячого Бога. І ось осердям навчання Христового, Його Доброї Новини, є слово про любов.

В історії людства, Церкви написано багато роздумів щодо того, чому Христос навчає своїх учнів любити ворогів. Начебто закликає до чогось, що по-людськи неможливе. Адже ми часто не вміємо любити найдорожчих, не вміємо відповідати на любов тим, від кого отримали все. Як же нам навчитися любити ворогів? А з іншого боку,   чому це важливо для тих, хто вірує в Ісуса Христа і Отця, Якого Він нам об’являє? Гадаю, на це питання дуже просто, водночас дуже глибоко відповідає наш Учитель – Ісус Христос. Він нам каже, що наш Бог любить своїх ворогів. Він любить, не чекаючи чогось навзаєм від того, кого обдаровує своєю любов’ю. Говорячи про безкорисливу спасаючу Божу любов, апостол Павло каже так: «Коли ми були грішниками, Ісус Христос помер за нас. Може за добру людину хтось би і віддав своє життя, а Ісус помер за нас, коли ми були грішниками – Божими ворогами». Отже, наш Бог є любов’ю і джерелом любові. Він дає нам життя і спасіння, знаючи, що ми взамін Йому нічого не можемо дати. Він любить своїх ворогів і своєю любов’ю їх спасає. Люблячи своїх недругів, переміняє і робить з них своїх синів і дочок. Ось у чому полягає зміст Доброї Новини: навіть коли людина втікає від Бога, цурається, проклинає Його, Бог все одно її любить. І ця любов є найбільшим щастям, яке людина може віднайти у своєму серці та у своїй християнській вірі.

Будьте милосердні, як і Отець ваш Небесний милосердний.

Один з учителів Церкви ІІІ століття говорив, що людина була сотворена на образ і подобу Божої любові. Творячи людину на свій образ, Бог наче вклав в неї депозит своєї власної і вічної любові. І ця любов – це не якесь почуття, як наприклад, добра думка чи якесь добре діло, яке хтось комусь хоче зробити. Ні! Цей депозит любові – це життєва сила людини. І та людина, яка хоче жити, повинна навчитися любити.   

Святий Йоан Золотоустий, говорячи про любов до ворогів, каже до своїх учнів так: «Найгірше, що може зробити вам ворог, – змусити вас ненавидіти його. Бо коли він ранить тіло, то ці рани швидко загояться. Але коли ворог змінить ваше серце і наповнить його ненавистю – закладе у ваше серце таку глибоку рану, якою ви самі себе вражатимете, аж поки не простите вашого ворога. Бо людина створена, щоб любити і бути любленою». Мабуть педагоги і психологи знають, що діти, які не зазнали любові від своїх батьків, є глибоко неповноцінними (особистостями) і нещасними. Як квітка потребує сонячного проміння, щоби розпуститися, так і людина, особливо дитина, щоб рости і розвиватися, вирости на повноцінну особистість, потребує бути зігрітою любов’ю своїх батьків та своїх ближніх. А вкінці відкрити, що любов батька і матері – це тільки образ любові вічного і великого Бога до неї.    

Будьте милосердні, як і Отець ваш Небесний милосердний.

Хтось може сказати, що в сьогоднішньому світі, який сповнений ненавистю, підозрами, неможливо любити ворогів. Один із теоретиків сучасної держави, англійський філософ, казав, що справжнім законом, який будує сучасне суспільство, є інший закон: «Homo hominis lupus est» («Людина людині вовк»). Але ми бачимо й розуміємо, що це неприродний стан для людини. Людина некомфортно почувається в обставинах, коли повинна вважати свого ближнього потенційним ворогом. Тому християни в сучасному світі, хоча мають багато недругів і ворогів, покликані любити їх. Чому? Тому що наше завдання – не знищити наших ворогів, але їх спасти. Так чинив Ісус Христос, бо любов’ю до ворогів ми їм чинимо добро, змінюємо їх, ми їх спасаємо. Для них ми можемо бути одиноким обличчям їхнього люблячого Бога. Тому для ворога найстрашнішим є те, що хтось його все ж таки, попри всю його злу поведінку, має силу любити. Не біймося любити, і не тільки найближчих, але не сороммося любові до наших ближніх, сусідів… Подумаймо подумки, кого мені найтяжче любити у моєму житті, і тоді до тієї людини виявімо любов і милосердя, як і до нас виявив наш Небесний Отець. Нашою любов’ю ми можемо тих людей зігріти, можемо їм дати те, чого вони, можливо, найбільше у своєму житті потребують. Так як заморожена рослина більше потребує сонячного проміння, ніж та, яка є живою і розвивається, так само грішна і злобна людина більше потребує нашої любові для того, щоби пізнати люблячого її Бога. 

Нехай Всемилосердний Господь зробить нас, кожного віруючого, апостолом своєї любові. Щоб ми відчули, що любимо когось – любимо безкорисливо, не очікуючи чогось навзаєм, щоб ця життєва сила, якою є Божа любов, через нас діяла у світі. Це є досвід, що в нас, у нашому серці пульсує вічне життя.

Будьте милосердні, як і Отець ваш Небесний милосердний.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового у Києві (03.11.2013). Аудіо запис.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia