Неділя 3-тя по ЗСД

dobrota otzia

Блаженніший Любомир

cu5a

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 145 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Nedila sliporodzhenoho 1Синаксар у шосту неділю після Пасхи, про сліпого

Стихи:
Світла Подателю, від Світла бувши Світлом,
Сліпородженому очі Ти даруєш, Слове.

У цей день, в шосту неділю після Пасхи, святкуємо чудо Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, створене над сліпим від народження. Чудо це, подібно колишньому з самарянкою і розслабленим, також здійснилося при посередництві води. Сталося ж воно так. Коли Христос у розмові з юдеями оголосив себе рівним Отцю і сказав: Перше, ніж був Авраам, Я є (Йо 8,58), ті метали в Нього камені.

Він же, віддалившись звідти, бачить сліпця, що спотикається, який і народився таким, маючи лише обриси очей і заглиблення замість них. Отже, коли Спаситель зустрічає його в такому стані, учні запитують: Хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився? (Йо 9,2), бо чули, як Він говорив розслабленому: Оце ти видужав, – тож не гріши більше (Йо 5,14), і що гріх батьків на дітях (пор. Єр 32,18). Окрім того, [серед деяких юдеїв] панувало епікурейське переконання [1], ніби душі існують передше [ніж виникає тіло], і ті з них, що в безплотному образі згрішили, зводяться в тіла. Відкинувши все подібне, Христос сказав: «Не тому він сліпий, але це для того, щоб на ньому явились діла Божі (пор. Йо 9,3), тобто, [мав Він на увазі] мої». Бо тут не про Отця мова, оскільки сполучник «щоб» вказує на вирок, а не на причину.

Мовлячи це і плюнувши на землю, Христос помастив сліпому місця, де слід було бути очам, і посилає його вмитися до джерела Силоам, щоб показати, що Він – Той, Хто на початку буття взяв прах від землі і створив людину. І оскільки око – найголовніше в тілі, то Він творить його з небуття, показуючи цим, що і душевній силі також дає рух. Слиною ж, а не водою скористався, щоб ясно було, що благодатна сила – від слини Його, а не від води, і тому ще, що мав намір послати сліпця до Силоаму. Вмитися ж йому звелів з тим, щоб ніхто не приписав зцілення тамтешній землі і пилу, а до Силоаму відправляє заради численних свідків зцілення, бо багатьох мав зустріти він, коли йшов з очима, гряззю помазаними. Деякі ж кажуть, що сліпий і після обмивання не вимив з очей грязь від змішування слини з землею, але сам глей цей при зіткненні з водою змінив свою природу таким чином, що утворилися очі.

Слово «Силоам» в перекладі з єврейської означає «посланий» (пор. Йо 9,7), бо купальня та перебувала поза Єрусалимом. При Єзекії, коли вороги обложили місто і захопили Силоам, вода кинулася геть звідти. І доки ті, що знаходилися всередині міста, не викопали колодязі і водозбірні рови, всякий раз, як посилали туди кого-небудь за велінням пророка Ісаї, вода негайно виступала і могла бути почерпнута, якщо ж хто приходив сам по собі, а тим паче ворог, витікання припинялося. І з того часу було так. Тому й Христос, бажаючи показати, що Він від Бога, посилає сліпого туди, і негайно відкривається йому світло. А згідно з деякими, Силоам і названий так заради сьогоднішнього сліпця, посланого Христом.

Отже, умившись, сліпець прозрів якоюсь невимовною силою, сам же стражденний таємниці тієї не зрозумів. А сусіди та знайомі, побачивши його без причини прозрілим, перебували в сумніві. Він же визнав, що раніше був сліпим, і коли запитували його про причину прозріння, то цілителем хвороби своєї оголосив Христа. Варто було фарисеям почути про настільки дивне чудо, як Спаситель знову піддався хулі за недотримання суботи, бо чудо над сліпим здійснилося, за звичаєм Христа, в день суботній. Стався між ними [фарисеями] поділ, коли одні, зважаючи на чудеса, що відбулися, говорили, що Ісус від Бога, інші ж, що не від Бога Він, оскільки не зберігає суботу. Ті, хто трималися доброї думки про Ісуса, і питалися сліпого: Що про Нього кажеш? (Йо 9,17). Той проголошує Його пророком, що для них було найпочесніше. А вони як і раніше не вірять, що Христос дарував зцілення істинному сліповродженому. Не довіряючи і сусідам, посилають, само собою, за батьками. Але чим більше хочуть сховати це в тіні, тим сильніше на світло виводять, так як і батьки все визнають, хоч і зводять справу до його віку, щоб не вигнано їх із синагоги. І знову кажуть сліповродженому: «Богові славу воздай» (Йо 9,24), бо від Нього зцілення, а не від Христа, а Той – грішник, бо порушує суботу». Але цей, бажаючи показати через діла, що Христос – Бог, відповідає: «Не знаю; одне знаю, що я, бувши сліпим, завдяки Йому бачу» (пор. Йо 9,25). І знову запитують: Як Він очі тобі відкрив? (Йо 9,26). А той, розсерджений, не натяками вже говорить, але пускається в суперечку: «Будь Він не від Бога, не створив би такого дива» (пор. Йо 9,33). І терпить докори від них за те, що визнав себе учнем Ісуса і за те, що сказав: «Ніхто від віку не відкривав очі сліповродженому» (пор. Йо 9,32), бо сліпих й інші зціляли, але сліпого від народження – жоден. Отже, осміявши його, вигнали геть з синагоги.

Після сього знаходить його Ісус і каже: Віруєш у Чоловічого Сина? (Йо 9,35). Він же, дізнавшись, що це Той, Хто з ним говорить, і бачачи Христа (бо раніше не бачив, оскільки був сліпий), вклонився Йому і став Його учнем, проповідуючи скрізь [вчинене над ним] благодіяння.

Можна це і в іншому сенсі представити. Сліпий являє в той же час людей з язичників, яких Христос знайшов, переходивши (Йо 9,1), тобто на землі, а не на небесах перебуваючи, або тому, що прийшов заради народу єврейського і, переходивши, явився язичникам і, плюнувши на землю та зробивши грязиво, помастив (Йо 9,6), тобто спершу навчив їх, бо зійшов, подібно до краплі, на землю і втілився від Діви Марії, а потім божественне Хрещення подав, яке є Силоамом. Далі, [той же сліпий є] християнським народом з язичників, який перед усіма заради Христа дерзає, будучи переслідуваним і свідчивши, а під кінець Ним Самим [як Його народ] будучи визнаним і прославленим.

По безмежній милості Твоїй, світла Подателю, Христе Боже наш, помилуй і спаси нас. Амінь.

[1] Епікур (341-270 рр.. до Р.Х.) – грецький філософ, що вчив шукати в житті чистих, душевних задоволень; його послідовники, епікурейці, перекрутили його вчення і метою життя вважали догодження плоті. У вченні про душу Епікур відстоював матеріалістичні погляди. Згідно з Епікуром, душа – це не щось безтілесне, а структура атомів, найтонша матерія, розсіяна по всьому організму.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia