Неділя 4-та по ЗСД

vsix sviatyx ukrainskoho narodu

Неділя 5-та по ЗСД

Hadarynski bisnuvati

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 48 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Багатства
Мт 6,19-23

 

19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають.
20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.
21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.
22. Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.
23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!
 
I. Читання (Lеctio) 

19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають.
20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають.
21. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце.

У буденному житті вважається, що дуже мудро збирати такі речі, які можна тримати довго: дім, автомашини, гарний костюм, килим або меблевий гарнітур, і важливо вибрати не мотлох, а солідні, добротні і якісні речі. Саме про це і говорить Ісус: ми повинні звертати увагу на вічне і неминуще.

Ісус говорить про три важливі джерела і ознаки багатства в тодішній Палестині.

1. Він наказує людям уникати скарбів, які може винищити міль. На Сході частина багатств людини часто була вкладена в красиві та вишукані одежі. Гехазі, слуга Єлисея, який вирішив витягти незаконний прибуток від Наамана, зціленого його господарем, попросив один талант срібла та дві зміні одежі (2 Цар 5,22).

Не потрібно спрямовувати всі свої помисли на такі речі, тому що до них може дістатися міль, і тоді пропаде вся їхня краса і цінність. Адже це дуже непостійні скарби.

2. Ісус велить людям уникати скарбів, які може зруйнувати іржа. У грецькому тексті на окреслення іржі стоїть слово бросіс, що буквально означає з’їсти, зжерти, але це слово ніде більше не вжито в сенсі «іржа». Найімовірніше, за цим стоїть така картина. На Сході скарб і багатство багатьох полягає в зерні та хлібі, що зберігається у великих коморах. Але до цього зерна можуть дістатися шкідники, черви, щурі і миші, і цілковито знищити або засмітити зерно.

І в таких скарбах немає довговічності і забезпеченості.

3. Ісус велить людям уникати скарбів, які можуть винести злодії, які підкопують й викрадають. У Палестині більшість будинків будували з обпаленої глини, і злодії дійсно забиралися в будинок, зробивши дірку в стіні. Ісус натякає на людину, яка сховала в будинку дещицю золота, і одного разу, прийшовши додому, бачить, що злодії пробили дірку в кволій стіні і забрали її скарб. Немає твердості і надійності в скарбі, який завжди може потрапити в руки винахідливих злодіїв.

Таким чином, Ісус застерігає людей від трьох видів насолоди і власності.

1. Він застерігає від насолод, які зношуються і стираються, подібно  до предметів одягу. Прекрасні в світі одежі, чи то міль їх точить, чи може і не бути ніякої молі, але в кінці кінців розсиплються на порох. Чисто фізичні насолоди мають тенденцію втрачати свою чистоту і гостроту. З кожним разом хвилювання, які людина отримує від цих насолод, стає меншим, і для отримання колишнього задоволення цих насолод потрібно все більше і більше. Насолода подібна до наркотику і ліків, які від довгого застосування втрачають свою первісну силу і стають все менш і менш дієвими. Немудра та людина, яка шукає насолоду в речах, які з часом дають все менше і менше задоволення.

2. Ісус застерігає від насолод, які з часом втрачають свою привабливість і випаровуються. Зерно в коморі стає здобиччю дрібних хижаків – щурів і мишей, що псують і поїдають зерно. Деякі насолоди неминуче втрачають свою привабливість, в міру того, як людина дорослішає. Може вона вже фізично нездатна віддаватися їм, може вони більше не задовольняють її розуму, який розвивається. Людина ніколи не повинна віддаватися насолодам, які з часом стануть недоступними; вона повинна шукати насолоду в тих речах, краса і привабливість яких не в’яне з часом.

3. Ісус застерігає від насолод, які можуть бути вкрадені. Сюди відносяться всі матеріальні цінності – всі вони ненадійні і недовговічні. Людина, що будує на них своє щастя, будує на дуже неміцному фундаменті. Припустимо, що людина будує своє життя так, що все щастя її залежить від грошей, і, якщо відбулася якась непередбачена обставина, і всі її гроші пропали, тоді одночасно з багатством вона втрачає своє щастя. Мудра людина будуватиме своє життя на речах, які неможливо втратити, які не залежать від змін.

Людина, щастя якої залежить від таких речей, приречена на розчарування. Людина, що зв’язує своє щастя з матеріальними речами, обов’язково втратить свій скарб, бо в речах немає сталості і жодна з них не перебуває вічно.
 
22. Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле.
23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!

Око – це вікно, через яке світло проникає в усе тіло. Від стану, в якому знаходиться вікно, залежить, яке світло проникає в кімнату. Якщо вікно чисте, ясне і не розбите, світло наповнює кімнату і освітлює кожен її куточок. Якщо вікно замерзле або засклене кольоровим склом, брудне, розбите або темне, світлу важко входити, і кімната не буде освітлена.

Кількість світла, що надходить до кімнати, залежить від стану вікна, через яке світло проходить. І тому Ісус говорить, що кількість світла, яке потрапляє в серце, душу, і взагалі в людську істоту, залежить від духовного стану очей, через які проходить світло, тому що око – вікно для всього тіла. Враження, яке на нас роблять люди, залежить від того, яке у нас око. Деякі речі можуть засліплювати наше око і спотворювати погляд.

1. Упередженість і забобони можуть спотворювати наш погляд. Ніщо так не спотворює наш погляд, як забобони. Вони заважають мати ясне, розумне і логічне судження, яким має володіти кожна людина. Вони заважають бачити людині як самі факти, так і їх значення.

Один з найважливіших компонентів життя – безстрашний самоаналіз, який дозволяє побачити, коли ми чинимо правильно і коли ми є жертвою наших нерозумних і видуманих упереджень. У людини, яка загрузла у забобонах, очі затуманені, а погляд спотворений.

2. Ревнощі можуть спотворювати наш погляд. Часто шлюб і дружні відносини розбиваються об каміння ревнощів, які обертають абсолютно безвинні обставини в згубні дії і закривають людині очі на істину і факти.

3. Зарозумілість може спотворювати людині бачення світу. Зарозумілість позбавляє людину здатності бачити себе, а також інших такими, якими вони насправді є. Людина, впевнена у своїй надзвичайній мудрості, ніколи не зрозуміє, наскільки вона нерозумна, а якщо вона бачить тільки свої чесноти, вона ніколи не побачить свої недоліки. Коли б вона не порівнювала себе з іншими, вона завжди буде вважати, що вона краща за них, а вони гірші. Вона назавжди втратить здатність критично поглянути на себе, отже, і не покращиться. Світло, в якому вона бачить себе і інших – тьма.

Ісус говорить тут про одну особливу якість, яка наповнює око світлом і про якість, яка наповнює око темрявою. В українському перекладі Біблії говориться про око здорове і про око лихе. Слова «здорове» і «лихе» вжиті тут в особливому значенні, досить типовому для грецької мови, на якій написане Євангеліє.

У грецькому тексті вжито слово хаплоус, відповідний іменник хаплотес. Це слово перекладено як здоровий, в інших перекладах – як чистий, ще в інших місцях Нового Завіту – як простий, привітний, але буквально означає єдиний, неподільний. У грецькій мові, на якій написаний Новий Завіт, це слово має значення щедрий, щедрість. Яків говорить про Бога, Який дає просто і без докорів (Як 1,5), при цьому він вживає грецьке слово хаплос. І в листі до Римлян (12,8) апостол Павло спонукає своїх друзів роздавати в простоті (хаплос). В іншому місці (2 Кор 8,2) Павло нагадує коринтській церкві про привітність (хаплотес) до церков македонських і говорить про їх, коринтян, багатство на щедрість до всіх людей (2 Кор 9,11). Ісус вихваляє тут саме щедрість.

Слово, яке в Біблії перекладено як лихий – в грецькому тексті буде понерос. І дійсно, таке його звичайне значення, однак у Новому Завіті понерос зазвичай означає також скупий, слабкий, жадібний. У Второзаконні говориться про необхідність давати в борг нужденному братові. Але вся справа ускладнювалося тим, що в сьомий рік, в рік відпущення, відпускалися всі борги. І тому могло цілком статися, що зважаючи на  швидке настання сьомого року, обережна людина могла відмовитися допомогти, щоб людина, якій вона допоможе, не скористалася роком відпущення для того, щоб не повертати борг взагалі. І тому в Законі сказано: «Гляди, щоб у твоєму серці не зродилась ось така грішна думка: надходить, мовляв, сьомий рік, рік відпусту! – та й станеш споглядати лихим оком на свого рідного брата, й не даси йому нічого; він закликав би тоді Господа проти тебе, й ти взяв би гріх на себе» (Втор 15,9). Цілком очевидно, що слово понерос тут має значення жадібний, скупий, невеликодушний. Притчі радять: «Не їж хліба із скнарою, на його ласощі не надься» (Пр 23,6), що означає: «Не ходи в гості до людини, яка вважає на кожен спожитий тобою шматок». Інша притча говорить: «Жадібний біжить навздогін за багатством; йому й не в догад, що його наздоженуть злидні» (Пр 28,22).

Таким чином, Ісус говорить: «Лише великодушність і щедрість забезпечать тобі ясний і неспотворений погляд на життя і на людей, а жадібність і скупість спотворюють твій погляд на життя і на людей».

1. Ми повинні бути великодушні в наших судженнях про інших. Людині властиво думати найгірше і знаходити справжню насолоду в тому, щоб знову і знову повторювати найгірше. Кожен день люди, судження яких просякнуті отрутою, гублять за чашкою чаю репутації абсолютно безневинних людей. Світ був би позбавлений від маси трагедій, якби ми бачили у вчинках людей кращі, а не гірші спонукальні мотиви.

2. Ми повинні бути великодушні в наших діях. Коли ми починаємо відчувати великодушність, ось тоді ми починаємо ясно бачити людей і речі, тоді наші очі наповнюються світлом.

Скупість, скнарість, жадібність очей є джерелом трьох бід.

1. Скупість та жадібність роблять нам неможливим життя з самим собою. Людина, яка завжди заздрить успіху інших, яка заздрить чужому щастю і готова забрати його, яка закриває своє серце для потреб інших людей, гідна найбільшого жалю. У ній визріває гіркота і почуття образи, які позбавляють її відчуття щастя, і руйнують її почуття задоволення.

2. Скупість та жадібність роблять неможливим життя з іншими людьми. Скнару ненавидять всі; всі зневажають скупого і жадібного; милосердя спокутує багато гріхів, а скупість робить багато чеснот марними. Яким би поганим не був щедрий чоловік, його завжди хтось любить, але яким би гарним не був скнара, до нього всі відчувають відразу.

3. Скупість та жадібність роблять неможливим життя з Богом. Немає нікого щедрішого від Бога, і, в кінцевому рахунку, не може бути дружби між людьми, що будують своє життя на протилежних принципах. Не може бути дружби між Богом, серце Якого палає любов’ю, і людиною, серце якої скувала скупість.

Заздрісне око спотворює наше бачення світу; лише великодушне око бачить ясно, бо лише воно бачить так, як бачить Бог.
  
IІ. Розважання (Meditatio)

Заклик Христа не збирати собі скарбів на землі насправді дуже часто залишається непочутим християнами. Майже кожен християнин переконаний у своїй непогрішності щодо земного багатства, тоді як насправді заледве можна знайти християнина, що не збирає скарби на землі. Нас постійно потягує бажання мати забезпеченим своє майбутнє чи майбутнє дорогих нам людей, іншими словами, відчувати певну опору, якою стають матеріальні цінності. Доволі часто ми уподібнюємося євангельському багачу, що отримавши добрий врожай, нарешті відчув себе у безпеці на багато років, тоді як жити йому залишилось лічені хвилини. І ми, християни, також часто саме так розцінюємо речі. Ми вважаємо, що зовсім не прив’язані до нічого матеріального, лише чесно працюємо для того, щоб жити, тоді як насправді так рідко серед нас можна знайти хоча б одного, що не покладає жодної своєї надії на матеріальне, що не тривожиться серцем при втраті матеріального, що довіряє Богові трохи більше, ніж власному заробітку, що зрештою використовує майно лише як засіб для задоволення насушних потреб, а не як засіб розкоші або як опору майбутнього. Дуже небагатьох з нас, християн, не турбує економічний розвиток, зростання цін, вимір зарплати. Дуже небагато християн не журяться цим. А Христос каже, що серце буде там, де скарб. І тут виникає питання, де ховають свій скарб християни: на небі, яке ані не здатне ввійти в економічну кризу, ані не містить ринків з високими цінами, ані не потребує матеріальних фондів на майбутнє, чи все ж таки на землі, яка потягає журитися всіма цими речами? Виникає одразу друге питання, яким оком ми, християни, послідовники Розп’ятого і Воскреслого, дивимося на все це? Яким оком ми дивимося на людей? Яким оком дивимося на Бога? Яким поглядом проникаємо матеріальні скарби? Чи те світло, яке у нас, не є часом темрявою і нічим не відрізняється від світового блиску, і нічого не має спільного зі світлом Христа?

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia