Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 122 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

imageНерідко можна почути про те, що ходити на богослужіння до храму у неділі та свята є обов’язком християнина. Не надто складним обов’язком. Хоча декому він видається майже непосильним. Але мова тут не про те. А про те, чи справді існує «недільний обов’язок»? Чи справді Бог потребує від нас, щоб ми приходили на півтора-дві години на тиждень до храму, щоби віддати Йому славу чи принести Йому службу? Чи справді ми Богові «служимо» у Службі Божій?

Насправді участь у святій Літургії (Службі Божій) є не стільки нашим «обов’язком», як надзвичайно великим і невимовним привілеєм та благодаттю. Що ми маємо, чого б не отримали від Бога (пор. 1 Кр 4, 7)? Що, отже, можемо Богові принести, виконуючи «недільний обов’язок»? Чим можемо Йому служити? Бог – Абсолютне Буття, а отже самодостатнє. Бог, отже, не має потреби в нічому. Йому не бракує слави. Трисвятий Бог безперестанно славословиться легіонами ангельських сил. Але навіть якби й ангельські сили не існували і не славили Бога, Він не мав би потреби в нічому. Бог усе сотворив з нічого і нічого не може додати Йому величі. А цієї величі бо і не бракує Йому.

Чим можемо служити Богові у Службі Божій? Піснеспівами, стоянням навколішки, словами молитви? Чим? Якщо сам Він сотворив нам і уста, і все тіло? Насправді не ми Богові служимо у Службі Божій, а Він нам. Це Він нам «служить», чинячи причасниками пречистих Тіла і Крові. Це Він нам «служить» своїм промовлянням до нас, порушенням нашого серця і уст до молитви. Це ми потребуємо Бога, щоб жити і то жити щасливо, а не Бог нас потребує, щоби жити чи жити щасливо.

Наша участь у богослужіннях неділі чи свята не додає слави Богові, але додає слави нам. Ми стаємо славними нашим Богом. А в Ньому смисл нашого життя і щастя. Він – Життя і Щастя.

Неділя чи свято – наш «обов’язок» не заради Бога, а заради нас самих. Якщо хочемо сприймати нашу участь у богослуженнях як виконання обов’язку Богові, то можемо так це сприймати, але це свідчить про наше нерозуміння сутності славослов’я Бога. Участь у недільному славослов’ї Бога – великий дар. Можемо знехтувати цей дар, можемо перетворити його в простий (для когось дріб’язковий, а для когось надто складний) обов’язок, а можемо ним невимовно радіти і спішити стати його причасниками. Не з примусу. А з радості серця, з вдячності, з любові.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia