Неділя 27-ма по ЗСД

Nedila 27 po ZSD

Різдвяний піст

Rizdvo Xrystove 13

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті один гість та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Xrystos pantokrator 1Кріпость моя і пісня моя – Господь, і став мені спасенням (Пс. 117,14) – співаємо перед читанням Апостола у неділі другого гласу. Прокімен увесь сповнений радістю у Христі, воскреслому з мертвих. Господь найперше названий кріпостю: Він сила, могутня опора і надійний захист у житті всім, які Його приймають. Не означає це, що християни кріпкіші у здоров’ї чи сильніші фізично, ніж інші люди. Не означає це також, що віруючі у Христа позбавлені життєвих небезпек і захоронені від природного лиха чи від людської жорстокості. Але це означає, що учні Христа сповнені кріпостю з висот, яка дозволяє їм бути сильними у своїх немочах і переможними у своїх поразках, і гідними у приниженнях, і славними у неславі (пор. 2 Кр 9-10). Бо кріпость, якою є Господь, не є кріпостю цього світу, але кріпостю Царства прийдешнього, в якому людська сила є слабкістю, слава – неславою, а перемога – поразкою.

Господь названий піснею. Пісня тут є символом радості і ликування. Господь наповняє людину, яка на Нього відкрита, так щедро, що Його слово, заповіти, слава ллється з її уст, наче пісня з уст того, хто нестримно радіє великою радістю. 

Врешті Господь названий спасенням. Христос став усім спасенням, бо Його ранами ми всі зцілилися (пор. 1 Пт 2, 24). Однак якщо ми не шукаємо єдності з Христом, то й не маємо спільності з спасенням. Не тому, що Господь для одних став спасенням, а для інших – ні, а тому, що одні приймають дар, а інші – ні. Одні мають свою кріпость у Христі, а інші – у людях чи речах. Одні піснею свого життя мають Бога, а інші – людину чи річ. Тому для одних Господь стає спасенням, а для інших – каменем спотикання (пор. Мт 21, 44).

Караючи, покарав мене Господь, та смерті не передав мене (Пс. 117,18), – чуємо далі у стиху прокімена. Господь, моя кріпость і пісня, усе премудро чинить так, щоб я став у Ньому спасенним. Інколи для цього потрібне покарання. Однак тут смисл цього слова не у помсті Бога людині чи Його гніві на неї за її гріхи, а у вихованні людини та спрямуванні її до добра. Господь виховує людське серце покаранням, як батько виховує сина, якого хоче врозумити. Якщо би Господь хотів покарати людину у значенні помститись їй чи виявити на ній своє обурення, то віддав би її цілковитій смерті, однак Він цього не робить. Бог карає, виховуючи, а не гублячи людину. Він усім нам спасення. І правдива кріпость, і пісня.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia