Неділя мироносиць

Myronosytsi 1

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 87 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Nedili pisla PasxyВеличне свято Христового Воскресіння у наших богослужбових книгах має такі назви: Свята й велика неділя Пасхи, День святої Пасхи або Свята Пасха. Наш народ на означення свята Пасхи має ще слово «Великдень», що означає Великий день, бо він великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю.

Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (єврейською «пасах») доми ізраїльтян, одвірки яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, що його заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на спомин визволення з Єгипту отримав назву Пасхи.

Для апостолів і перших християн ПАСХА - ПЕРЕХІД стала символом іншого переходу – подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий для воскресної і радісної Пасхи. Апостоли й перші християни святкували разом із євреями свою християнську Пасху, але не радісну, а сумну та поєднану з постом, бо вона була для них річницею Христових страждань і смерті. Пасхальний агнець євре- їв став для християн прообразом Ісуса Христа, який, наче невинне ягня, приніс себе в жертву за гріхи всього світу. Звідси і називає Його богослужіння пасхальним Ягнятком, або коротко – Пасхою. «Бо наша Пасха, - каже св. апостол Павло, – Христос, принесений у жертву» (1 Кр. 5, 7).

Христове Воскресіння дає нам незаперечний доказ Божества Спасителя. Христове Воскресіння – це фундамент нашої віри. Яке би значення мала Христова наука, якщо би не відбулося воскресіння Ісуса з мертвих? Апостоли, проповідуючи святе Євангеліє, часто покликуються на Христове воскресіння як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. «А коли Христос не воскрес, – каже св. Павло, – то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих» (1 Кр. 15, 14.20). Тому правда про Христове воскресіння та християнська релігія є нерозривно злитими.

Христове Воскресіння – це певна запорука нашого воскресіння до щасливого вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо до нового світлого й вічного життя. Сам Христос запевняє нас про це: «Бо надходить час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого. І вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, воскреснуть на суд... Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня» (Йо. 5, 28 - 29; 6, 40).

Неділя 2-га після Пасхи, Томина

Томина неділя, що завершує Світлий тиждень, в якому особливо торжественно возвеличується празник Воскресіння Господнього, представляє Євангельську подію, описану Йоаном (20, 19 - 31). Святий Тома, пересвідчившись у правдивості воскресіння Христа, визнає Його Божество, промовляючи «Господь мій і Бог мій» (Йо. 20, 28). Ісус же стверджує блаженство тих, що вірують, не бачивши, адже віра не потребує наявності.

Власне, Томина неділя закликає нас до віри, яка була би даремною, якби Христос не воскрес (пор. 1 Кр. 15, 14), до тієї віри, що чинить нас блаженними, за словами Воскреслого Господа (пор. Йо. 20, 29).

Томина неділя має також ще інші назви:

Неділя Антипасхи, що з грецької мови означає «замість Пасхи», бо для перших християн вона була наче повторенням празника Пасхи. У Щоденнику паломництва Сильвії Аквітанської (IV ст.) читаємо, що восьмого дня після Христового Воскресения в Єрусалимі були окремі торжества та що того дня читали святе Євангеліє про навернення апостола Томи.

Неділя Нова, або Оновлення, бо вона перша після Пасхи і в ній наче оновлялося святкування Пасхи. Цього дня Ісус Христос своєю появою обновив для апостолів радість свого Воскресіння. «У цей день, – каже синаксар Томиної неділі, – в другу неділю по Пасці, святкуємо оновлення Христового Воскресення і святого апостола Томи зіткнення».

Неділя біла, або «в білому». Колись давно новохрещені, прийнявши хрещення у Велику суботу, упродовж цілого Світлого тижня ходили в білих одежах, а в неділю Томину під час особливого обряду ці одежі скидали. Західна Церква досі називає цю неділю «неділя в білому».

Неділя Провідна. Деякі автори виводять цю назву від того, що ця неділя проводить і продовжує празник Пасхи. У нашого народу був звичай у Томину неділю організовувати проводи, тобто поминання померлих, особливою трапезою та молінням за душі померлих на цвинтарі.

Наша Церква святкує пам’ять святого апостола Томи 19 жовтня, а латинська – 21 грудня. Про апостольську працю апостола Томи святий Йоан Золотоустий у проповіді на Томину неділю виголошує таку похвалу: «Він колись був слабшим від інших апостолів у вірі, а за Божою благодаттю став відважнішим і невтомнішим, ніж вони всі. Він своєю проповіддю обійшов майже всю землю, небоячись проповідувати Боже слово народам лютим, диким і кровожадним». Традиція каже, що святий апостол Тома загинув смертю мученика за Христову віру в Індії.

Неділя 3-я після Пасхи, про мироносиць

Третя неділя по світлому празнику Христового Воскресіння присвячена жінкам мироносицям, що «рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце» (Мр. 16, 2), щоб намастити пахощами тіло померлого Учителя. Неділя мироносиць виявляє беззастережну і ніжну любов, позбавлену людської логіки. Адже жінки прямують до гробу, незважаючи на те, що нікому відкотити гробовий камінь, і не враховуючи присутність сторожі при гробі. їх рівно ж не лякає наявність факту, що вони послідовниці Христа, Якого було розп’ято як богохульника і переступника Закону. Ця любов, позбавлена логіки і корисливості, дозволила мироносицям стати першими свідками Воскресіння, яке вони благовістили апостолам. У текстах Пасхальної Утрені знаходимо радісний заклик до жінок мироносиць: «Прийдіте, після видіння, жінки благовісниці, і скажіть Сіонові: Прийми від нас радісну новину про Воскресіння Христове! Веселися, торжествуй і радуйся, Єрусалиме, побачивши Царя Христа, що немов Жених із гробу виходить».

Неділя 4-а після Пасхи, розслабленого

Неділя розслабленого подає для роздумів подію оздоровлення недужого при чудодійній купелі Витесда (Йо. 5, 1 - 15). Серед сили «недужих, сліпих, кривих, усохлих», про які оповідає Євангеліє, Христос звертає свою увагу на розслабленого, що тридцять вісім років страждав у своїй недузі. Не маючи нікого, хто би міг спустити його у купіль по зрушенні води, він, проте, не тратить надії. Цю надію винагороджує Ісус, не запитуючи в розслабленого навіть про віру, без якої не чинив чуда. Христос оздоровляє розслабленого в суботу, чим виявляє, що милосердя не знає дня відпочинку. Віднайшовши оздоровленого в храмі, Спаситель звертається до нього із закликом не грішити більше, що робить для нас наявною причину довголітніх страждань того чоловіка. Водночас Христос застерігає, наказуючи не грішити, щоб не сталося ще гірше, ніж те, що було.

Неділя розслабленого виявляє нам гріх як причину страждань і Христа як Джерело сили і оздоровлення.

Переполовення П’ятидесятниці

У середу після неділі розслабленого, коли буде половина П’ятидесятниці, між Пасхою і празником Зіслання Святого Духа, Східна Церква святкує празник Переполовення, або Переділення.

Основу цього празника Церква взяла зі святого Євангелія, де йдеться про те, що Ісус Христос в половині свята Кучок «увійшов у храм і почав навчати» (Йо. 7, 14). Він говорив про своє Боже післанництво та про таїнственну воду: «Моя наука не моя, – казав Христос, – а Того, хто послав мене... Коли хтось спраглий, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» «Так Він про Духа казав, що Його мали прийняти ті, які увірували в Нього» (Йо. 7,16, 37 - 39).

Празник Переполовення має на меті скріпити нашу віру у воскреслого Христа, заохотити до виконання Божих заповідей та приготувати до Господнього Вознесення і Зіслання Святого Духа. На хвалити их стихирах Утрені цього дня співаємо: «Просвічені, браття, Воскресениям Христа Спаса, діждавшись половини владичного празника, щиросердечно зберігаймо Божі заповіді, щоб стали ми достойними святкувати Вознесення і дочекатися приходу Святого Духа».

Неділя 5-а після Пасхи, самарянки

Неділя самарянки представляє зустріч Христа, Джерела правди, з жінкою-самарянкою, представницею всіх спраглих правди. Христос, який сам ініціює розмову з жінкою, виявляє, що спасіння, яке від Нього приходить, не обмежується тільки вибраним народом, адже Отець шукає собі послідовників у дусі і правді (пор. Йо. 4, 23). Ісус, просячи води з криниці, пропонує самарянці воду життя вічного; виявляючи їй правду про її життя, об’являє своє месіанство, розмовляючи з жінкою, знаходить багатьох послідовників, які увірували в Нього.

Неділя самарянки, що є п’ятою неділею після Пасхи, закликає кожного з нас шукати тієї води, яка правдиво тамує спрагу цього життя і яку дарує Христос всім тим, що попросять її у Нього. «Той же, хто нап’ється води, якої дам йому я, – не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне» (Йо. 4,14).

Неділя 6-а після Пасхи, сліпородженого

У неділю сліпородженого Церква подає до роздумів розповідь євангелиста Йоана про чудесне оздоровлення сліпого від народження. Христос, якийє правдивим Світлом світу, просвічує сліпоту чоловіка, «щоб ділам Божим виявитись на ньому» (Йо. 9, 3). Ця сліпота не була наслідком гріха, але стала приводом до славного чуда. Діла Божі виявляються, отже, на тому, хто терпить безвинно. Відкривши сліпородженому очі, Христос відкриває і його серце на віру, яку чоловік сміливо визнає перед фарисеями, кажучи: «Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліповродженому. Був би він не від Бога – нічого не спроможен би був зробити!» (Йо. 9, 32 - 33). Прозріння для сліпого стало, однак, засліпленням для фарисеїв. Якщо один був сліпим без гріха, то інших гріх осліпив, якщо перший просвітився світлом, то останні відкинули Його, якщо елі породжений знав про свою сліпоту, то фарисеї разом з усіма, що відкинули Христа, були переконані, що бачать і інших здатні просвітити.

«З превеликої любові, воплочений Христе Боже, Ти з несказанних щедрот свого милосердя помилував того, що з народження не бачив світла, та вдостоїв божественного сяйва, діткнувшись його зіниці Твоїми творчими пальцями й пилом. Тож Ти, Світлодавче, як єдиний всещедрий Податель, освітли нині і наші душевні почування» (з Утрені неділі сліпородженого).

о. Іван Кулик

Джерело: часопис «До Світла», квітень - травень 2012.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia