Неділя 19-та по ЗСД

Nedila 19 po ZSD 1

Покров Богородиці

Pokrova 2

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Гості он-лайн

На сайті 96 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Sviate Pysmo 1Неділя 19-та по Зісланні Святого Духа. Друге послання Апостола Павла до Коринтян 11,31-12,9

31. Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. 32. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; 33. та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. 1. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. 2. Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. 3. І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – 4. був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити.

5. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. 6. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. 7. А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. 8. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, 9. та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі». Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

Перше читання Святої Літургії дев’ятнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа головною своєю думкою має поняття сили у безсиллі. Апостол Павло поступово вводить у розуміння цієї парадоксальної правди. Найперше говорить про свої звершення і досягнення, хоча у скритій формі. Бо якщо про втечу з Дамаску говорить відверто, то про взяття до третього неба говорить, повністю приховуючи, що мова йде про нього самого. Адже це саме його було взято до раю, з тілом чи без тіла, де він чув слова несказанні. Але, щоб ніхто не хвалив Павла, він ретельно приховує це, пишучи начебто про когось іншого, якому належалася би похвала, оскільки той, кому даються від Бога такі надзвичайні видіння, гідний усякої похвали. Сам Апостол пояснює, що стримує себе і не розказує усього, щоб ніхто не подумав про нього краще, ніж воно є насправді. Очевидно, Св. Павло мав чим хвалитися, бо сам каже, що якби довелось йому себе хвалити, то не був би безумним, тобто не говорив би неправди. Розповівши про свої досягнення у духовному житті у скритій формі, Апостол говорить далі про колючку в тілі, тобто посланця сатани. Незрозуміло тут, про що саме каже Св. Апостол Павло, але найімовірніше про якусь свою фізичну недугу, яка завдавала йому чималої прикрості, а можливо і призводила до його приниження оточуючими. Адже каже він, що цю колючку в тіло, цього посланця сатани дано йому, щоб він не загордів висотою духовних об’явлень, тобто для упокорення. Мабуть така хвороба також негативно впливала на успіх його проповіді, оскільки каже Св. Павло, що тричі просив Господа ради Нього Самого, тобто ради справи голошення Євангелія, щоб посланець сатани відступив. І тут Апостол, подаючи відповідь Бога на Його прохання, виявляє власне парадокс сили у безсиллі. Моя сила виявляється в безсиллі, – цитує Апостол слова Божі. Тобто сила Бога виявляється у тих людях, які не мають власної сили. Такі бо здатні прийняти силу Божу і уповати на неї, а не перебувати в ілюзіях щодо своєї сили і уповати лише на себе. Тому, завершує Апостол, краще бути безсильним, хвалитися не досягненнями, а немочами, щоб дозволити Христові діяти у нас.

Поняття сили у безсиллі для християн доволі часто залишається чужим і незрозумілим. Ми часто чи принагідно, але все ж хвалимо себе або ж бажаємо, щоб інші нас похвалили. Ми не боїмося, за прикладом Св. Апостола Павла, що хтось може подумати про нас краще, ніж воно є насправді. Ми раді, коли хтось так думає. Ми не спішимо виявляти власні немочі. Тим паче не розповідаємо іншим про якісь недуги, що вважаються принизливими. А Апостол Павло робить усе навпаки: свідомо приховує те, за що усі мали би його хвалити, і свідомо виявляє те, за що його можуть принижувати. Бо, каже він, хочу, щоб у мені Христова сила перебувала. А ця сила перебуває лише у тих, які безсильні, які хваляться своїми немочами, а не своїми досягненнями, які усвідомлюють свою ніщоту перед Богом, а не вважають себе гідними перед Ним.

Той, хто хвалить себе і не визнає свої немочі, не має у собі сили Христової, але силу власну. Той, хто стримує себе, щоб його не хвалили, а навпаки, хвалиться своїми немочами, такий має у собі силу Христа. А чия сила має більшу потугу? Христа чи моя власна? А чи не варто бути безсильним, щоб насправді бути сильним у Бозі? Чи хочемо бути сильними, роблячи себе насправді безсильними без Бога?

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia