Св. свщмч. Йосафат

Yosafat Kuntsevych 2 2

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Гості он-лайн

На сайті 124 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Sviate Pysmo 1Неділя 14-та по Зісланні Святого Духа. Друге послання Апостола Павла до Коринтян 1, 21-2, 4

21. Той же, хто утверджує нас з вами во Христі і хто помазав нас, то Бог, 22. який поклав на нас свою печать і дав у наші серця завдаток Духа. 23. А я прикликаю свідком Бога на мою душу, що я, щадивши вас, не прийшов більше в Корінт. 24 Не начебто ми панували над вашою вірою, але ми хочемо співпрацювати – вам на радість; бо ви щодо віри стоїте міцно. 1. Я постановив собі не приходити до вас знов у смутку; 2 бо коли я вам завдаю смутку, то хто мене розвеселить, як не той, що зазнає від мене смутку?

3. Тож, написав я те, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, від яких мені належалася б радість; бо я відносно вас певний, що моя радість – радість усіх вас. 4. З великого бо горя та туги серця написав я вам і крізь ревні сльози – не щоб ви сумували, а щоб знали мою до вас любов надмірну.

Уривок другого Послання до коринтян, який читається у Святій Літургії чотирнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа, продовжує тему певного протистояння між Апостолом та деякими вірними коринтської Церкви. Це ми бачимо зі слів Св. Павла про те, що він, щадивши їх, не прийшов знову у місто. Суттю цих протистоянь не були питання віри, адже каже Апостол, що щодо віри коринтяни стоять міцно. Основою непорозуміння було радше невизнання деякими вірними апостольського авторитету Св. Павла, а отже й неприйняття його вказівок. Ці протистояння явно бачимо вже з першого Послання до коринтян.

Маючи певні непорозуміння з частиною християн Коринту, Апостол Павло очевидно сумує з того приводу. Він отже постановляє не йти в Коринт у смутку, не завдаючи його і коринтянам. Зате намагається у листах досягти порозуміння, щоб змінити сум на радість. Адже, каже Апостол, йому належиться радість від тих, що його засмучують. Це ж саме він приніс світло Христової віри у громаду Коринту. Від тих, що не приймають його апостольства, йому, навпаки, належить їхня вдячність за принесену віру. Але Св. Павло добре розуміє, що не всі коринтяни налаштовані проти нього, лише деяка їх частина, тому і стверджує, що він певний, що його радість є радістю також і коринтян. У кінці уривку Апостол запевняє вірних, що йому боляче мати з ними непорозуміння і його листи тому не мають за мету їх відкинути чи привести до смутку, але показати його любов, яку навіть зве надмірною.

Є один Бог, Який утверджує усіх вірних у Христі і Хто помазує їх Духом, каже Св. Апостол Павло. Адже усі ті, що охрещені та миропомазані, отримують благодать від єдиного Бога. Як же ж тоді між ними виникають заздрощі і непорозуміння, сварки і незгоди? Чому засмучують одні одних замість того, щоб радіти радістю інших? Чому одні вважають пануванням турботу інших? Адже ж каже Св. Павло коринтянам, що не хоче панувати над їхньою вірою, але співпрацювати з ними їм же ж на радість. Хіба то лише коринтяни були такими немудрими, щоб не розпізнати Христового Апостола, не слухаючись його слів та зневажаючи його? Хіба то лише коринтяни приносили смуток тим, яким належалася радість?

Свята Церква приписує читання даного уривку в одну з неділь літургійного року не стільки, щоби описати історичні події поширення християнства у тогочасному світі, скільки щоби спонукати вірних до застанови над їхньою поставою, яка приносить або смуток, або радість тим, які передали нам віру. Якщо приносить смуток, то потрібно поспішити розвеселити тих, хто у смутку. Адже тим, кому приносимо смуток, належиться від нас хіба радість.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia