Неділя 20-та по ЗСД

Nedila 20 po ZSD 2

125-ття Йосифа Сліпого

logo125

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 223 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Вхід

Sviate Pysmo 1Неділя 10-та по Зісланні Святого Духа. Перше послання Апостола Павла до Коринтян 4,9-16

9. Мені бо так здається, що Бог поставив нас, апостолів, останніми, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, й ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви ж у Христі розумні; ми немічні, ви ж – міцні; ви славні, ми ж без чести. 11. До сього часу ми голодуємо, і спраглі, і нагі; нас б’ють, і ми скитаємось. 12. Ми трудимося, працюючи власними руками; нас ображають, а ми благословляємо; нас гонять, а ми терпимо; 13. нас ганьблять, а ми з любов’ю відзиваємося; ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі. 14. Не щоб осоромити вас я це пишу, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, та батьків не багато; бо я вас породив через Євангелію в Христі Ісусі. 16. Отож благаю вас: Будьте моїми послідовниками.

У десяту неділю по Зісланні Святого Духа в читанні Апостола чуємо про правдивий сенс апостольства. Каже Св. Павло, що правдиві апостоли є призначені Господом бути останніми, а не першими, бути видовищем, а не хвальбою, бути нерозумними, а не мудрими, немічними, а не сильними, безчесними, а не славними. Апостоли є немов ті, що призначені на страту. Вони є незрозумілим видовищем не лише світові та людям, але й самим ангелам, які дивуються з їхнього безчестя та страждання. Голод і спрага, скитання і труд, образи і гоніння, ганьба і приниження – ось доля правдивих апостолів Господніх. Більше того, вони покликані благословляти тих, що їх ображають, і терпеливо зносити усякі гоніння.

Кожен з нас, охрещених, також отримав святе апостольство – нести у світ благовість Христа. Це апостольство жодним чином не стосується лише духовенства, але всіх нас, які носимо ім’я християн. Пригляньмося лишень до нашого апостольства, чи воно правдиве. Ми усі хочемо бути першими (ну якщо не зовсім першими, то точно вже не останніми), ми хочемо, щоб нас хвалили (ну якщо вже не хвалили, то бодай аби не ганьбили), ми усі прагнемо бути перед людьми мудрими (ну якщо не бути мудрими, то принаймні не виглядати нерозумними), хочемо бути сильними і славними (ну принаймні не найслабшими і приниженими). Хто з нас відчуває себе призначеним на страту? Хто відчуває себе сміттям і покидьками світу?

Виглядає, що наше апостольство суттєво відрізняється від того, яке пропонує Апостол Павло. Ми маємо так багато причин, щоби оправдати неуспішність нашого апостольства: не маємо часу, щоб бути добрими благовісниками Христа, не маємо коштів, не маємо засобів, живемо не у той час, маємо інші обов’язки, не вміємо, не знаємо…, і т.д. Насправді ж причина нашого неуспіху в апостольстві мабуть полягає в тому, що ми не розуміємо, чим воно є насправді.

Ми усі нині захоплюємося проповіддю і величчю Св. Апостола Павла та інших Святих Апостолів. Але подивімося на коринтян: вони не хвалили і не вважали великим Апостола Павла. Знаємо це хоча би по тому, що він пише цей фрагмент листа для того, щоби їх напоумити, щоби їх наново привернути до себе, щоби віднайти у них готовність його приймати. Апостол перераховує усі ці свої приниження і нестачі не для того, щоб дорікнути коринтянам, що вони живуть у достатку та не зазнають подібного, але для того, щоби показати правдиве апостольство, яке не шукає свого зиску. Апостол пригадує коринтській Церкві, що він є її батьком, тобто що він породив її у вірі, і хоча би тому йому належить від неї послух. Тобто Св. Павло переконує коринтян слухатися його. З того бачимо, що Апостола не сприймали в Коринті, не були йому послушні та воліли радше слухати більш «світських» апостолів. Тому Св. Павло наполегливо просить коринтян наслідувати його. Ми ж переважно маємо перед собою образ Апостола Павла як сильного і славного проповідника, якого усі із захопленням слухали та приймали. Як свідчить читання десятої неділі по Зісланні Святого Духа, так не завжди було. Апостол терпів усілякі злигодні і погорду. Саме тому сьогодні величаємо його як правдивого Апостола Христового.

А що вибираємо ми у своєму апостольстві: бути сміттям світу чи бути всіма шанованими, бути немічними і нерозумними Христа ради чи мудрими і сильними ради себе? Бути апостолами Христа чи проповідниками власного добробуту і честі?

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia