Українська парафія святих Сергія і Вакха

Чи можливе примирення між українцями і росіянами, як пробачити країні-сусіду збройну агресію, як простити вбивства тисяч воїнів і мирних жителів, як бути батькам, які поховали своїх дітей у цій війні? На ці та інші запитання відповів Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав в інтерактивній програмі «Живого ТБ» «ВІДКРИТА ЦЕРКВА».

Чи готові українці до примирення?

Українське суспільство поки що не готове до примирення, оскільки ми ще живемо в стані війни. Ми є жертвою несправедливої агресії, але, думаю, що ніколи не зарано почати говорити про примирення, за мир молитися і його будувати.

Величне свято Христового Воскресіння у наших богослужбових книгах має такі назви: Свята й велика неділя Пасхи, День святої Пасхи або Свята Пасха. Наш народ на означення свята Пасхи має ще слово «Великдень», що означає Великий день, бо він великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю.

Слово «пасха» походить з єврейського «песах», що означає «перехід». Йдеться про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первенців, коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ, а перейшов повз (єврейською «пасах») доми ізраїльтян, одвірки яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, що його заколювали на Пасху, а потім і сам день свята на спомин визволення з Єгипту отримав назву Пасхи.

Хоч запечатаний був гріб, як життя із гробу возсіяв Ти, Христе Боже, і, хоч замкнені були двері, ученикам представ єси, як воскресення всіх, дух правий через них обновлюючи нам, по великій Твоїй милості, – співаємо Христові у другу неділю після Пасхи. Цим піснеспівом подивляємо могутність і славу Воскреслого: не існує жодних перешкод для Нього, коли Він приходить у силі воскресіння. Ні запечатаний гріб, ні замкнені двері не можуть стримати Того, Кого не могли утримати навіть потуги смерті чи врата аду.

Стихи:
Якщо ні аду ключі, ні гріб, запечатаний вартою,
Не були перешкодою Тобі, – як перешкодять двері?

Сьогодні, в неділю другу після Пасхи, ми світло святкуємо оновлення Воскресіння Христового і дотик святого апостола Томи. Оновленням називався давній звичай святкувати серед року подію на деякій відстані від пам’ятного дня, коли вона сталася, згадуючи тим самим серед року великі діла того дня, щоб не прийшли вони в забуття.

Тому й звершили євреї першу Пасху в Гілгалі [1] (ІН 5, 10), як би відновлюючи перехід через Червоне море. Тому поновлюється у них – і при тому з усілякою пишнотою – скинія свідоцтва, і царювання Давида, і багато іншого, щоб не перераховувати окремо.